21 день, Україна, Закарпатська область, Мукачеве 9:00 Хто був у Мукачевому, той, звісно, пам’ятає замок Паланок, могутню і трохи страшнувату фортифікаційну конструкцію, споруджену на суцільній скелі вулканічного походження. Але навряд чи хтось згадає в стінах замку ведмедя, що, ледачо крокуючи бруківкою вгору, буде ходити серед людей без найменшої агресії, інтересу і в суцільній безпеці. Хоча хто там може бути в туристичному місці о дев’ятій ранку в понеділок?.. … Канікули закінчилися, прохолодно; хмар обмаль, є шанси на сонце – якщо буде дощ, зйомкам кінець, а разом з ними і всім в групі, бо ж караван не зупинити, і зірваний один день перенесеться на інший, до одної зміни (12 годин) додасться ще одна. А знаєте що відбувається після перероблення, коли люди працюють по 15-16 годин? Це звісно не перевтілення на кшталт фантазій Брема Стокера, та не надто краще. Про дві зміни і думати не хочеться. Втім, це можна буде перевірити на власній шкурі – 5-го планується щось подібне, після чого – дводенний переїзд до Болгарії через Румунію. Трансільванія, «Носферату», Мурнау… Знову Мурнау! Черговий збіг з черговим героем «Урсуса» чи притягнута за вуха недоречність? Часом здається, що вуха відірвуться, так їх тягнуть у всі боки. Словом, ведмідь Тіма заходить до Мукачівського замку, легко проходить по мосту перше укріплення, пірнає під арку другого укріплення, і заходить у внутрішній двір Верхнього замку. Чудове місце. Аби дати в ньому концерт. Тіма піднімається на своєрідний подіум, з якого видно весь шлях до виходу із замку. «Тіма, Тіма, уф, уф», - кричить йому Павло Вякін, і Тіма встає у весь свій понад двометровий зріст. Сцена зі сценарію «Урсуса». Але хто з присутніх місцевих міг про це знати? Людей зрання не багато, та їм було досить побаченого. Хоча – ні, не досить: перший переляк швиденько перейшов у банальне людське зацікавлення, що з часом почало межувати з цілковитою безпечністю (читай глупотою). Звісно, Вякін попереджав людей, що це все ж таки ведмідь, дуже обдарований, артистичний і не злий, але – ведмідь. Коли за кілька годин Тіма перекочував до свого трейлера, люди ледве чи не пхали руки зі своїми телефонами до клітки, намагаючись його сфотографувати дуже крупно – кінематографісти кляті… Лише один малюпусенький хлопчичек, років 3-4-х, отримавши від свого старшого брата зухвале запрошення підійти до ведмедя, впевнено похитай головою. Натомість, один з місцевий, прискіпливо розпитуючи про Тіму, розказав свою історію, як певний час тому один з європейських цирків забув в Мукачевому свого мішку. Не знаю, до чого була ця історія – а також, про слонів, яких, доправляючи до міста, накачували горілкою і чаєм, - та Тіму забувати ніхто не збирався… Павло разом з Тімою сам хотів тут залишитися. Що таке виступ для ведмедя? Захисники прав тварин кажуть – стрес. Але для Тіми, як з’ясувалося, стресом була не сама робота, а якраз її відсутність. В роботі він - чудовий, коли не працює – нудиться, виглядає бідним і, врешті, засинає. В Мукачівському замку Тіма мав виковувати танець разом з Фомою-Бенюком і Сонею-Жозефіною, яким вкрай потрібні були гроші. Штука в тому, що конкретно в цей момент Тіма – це Ніка, тобто Ніка у ведмежому костюмі. Це суперскладна сцена із суперскладною задачею переконати глядача у тому, що ведмідь – не ведмідь, а людина в його шкурі. Власне, для цього будуть використовуватися комп’ютерніетехнології, але лише частково, точніше вони мають накладатися (частково) на те, що буду знято, а зняти треба все і в усіх можливих варіантах. Богдан Бенюк (Фома) виходить з фургончика, озирається, розглядаючи можливу арену для виступу, заходить за машину; в кадрі – ведмідь, Бенюк каже йому щось, вони разом заходять на подіум; Бенюк співає сумну пісню (Тіма закривається руками, чуючи команду «ая-я-й»), потім співає пісню веселу. Тіма починає танцювати, піднімаючи то праву, то ліву ногу, дудить на дудці, і тут в кадр влітає Соня-Жозефіна, танцює з Фомою; Фома йде збирати гроші… Ось такий простенький формальний опис сцени. З її втіленням простоти не має й у сподіваннях. Добре, Тіма встати на лапи може, але, по-перше, Вякіну потрібно бігати за межами кадру, аби в нього не потрапити, і в той самий час бути максимально близько біля Тіми, щоб той його почув. А по-друге, Богдан Бенюк не ризикує підходити до ведмедя ближче, ніж на два метри, хоча йому потрібно бути з ним максимально близько – глядач має повірити. Можна було б взяти дублера, але тут є крупне зображення обличчя Бенюка… Так чи так, в кадрі відбувається якесь неймовірне (дуже характерне для зйомок «Урсусу») дійство: Бенюк, входячи в раж гри, підійшов до Тіма зовсім близько, і навіть поклав йому на голову дудку. А коли оператор Сергій Борденюк взяв камеру на плече, буквально стрибаючи між танцюючими Бенюком та Жозефіною, при цьому об’єктивом зазираючи до очей ведмедя, то все перетворилося в якусь шоуманію-фантасмагорію. В один момент мало запрацювати все – Тіма, Бенюк із Жозефіною і статисти. Власне, цей один момент чекали довго, знімаючи один ракурс, інший, з плеча, з крану, бігаючи навколо і за Борденюком, аби не від’єдналися шнури від камери і щоб не попасти в кадр. Це було смішно і вражаюче одночасно. На плейбеці все виглядало запаморочливо, а в монтажі що вийде… Матеріал – фантастичний, тож тепер все лягає на інтелігентні плечі монтажера Максима Десятерика. В цій сцені у дворі зібралося досить багато людей, можливо із сотню. Вони всі мали чи жахатися ведмедя, чи кривити незадоволені пики, чи, навпаки, у захваті плескати в долоні, - словом підігравати тим емоціям, що потрібні були за ідеєю сцени. Гадаєте, це ось так легко і вийшло? Дудки вам Тіминої. Хтось і не думав лякатися, бо звик до Тіма (зіпсований кадр), хтось не зрозумів, що робити далі (зіпсований кадр), хтось тішився від Бенюка, бо не міг інакше (інакше не виходить), чим все одно зіпсував кадр… Словом, як завжди, робити кіно і споглядати його – дві діаметрально протилежні речі, зрозумійте це нарешті. Якщо вам «не відрізали камерою голову, в хорошем смисле слова», як каже Борденюк, тобі це можливо. Хоча як робити кіно, не будучи на майданчику, зрозуміти так сам не реально, як і дізнатися специфіку поняття «кохатися» без практичного застосування відповідних органів. Додамо, між іншім: часом, навіть перебуваючи на майданчику, не все зрозуміло. Звісно, все знати не можливо і те, що ти бачиш на власні очі чи чуєш своїми вухами є до певної міри суб’єктивним і те, що тобі здаєте проблемним, стає таким контекстуально: заплановане світло виявляється не потрібним через присутність сонця чи навпаки, сонця не має, тому потрібно збільшувати світло; або як вийшло з руками Нікі-Тавадзе в барі: підмічена Андрієм Герасименком «невідповідність» не була браком роботи гримерів, а контекстуальною деталлю, пов’язаною із поставленим світлом, яке зробило руки не такими темними, що вимагалося виключно кадром (плюс в тому, що все може змінити, переграти, додати, що й зробили гримери за півгодини, а повірте, утворити додатковий грим так швидко на вимогу оператора ймовірно лише за наявності професіоналізму). … Знаєте що таке «рір»? Екран певного кольору (зеленого чи синього), на якому фотографують чи знімають людей чи певні об’єкти для подальшого використання комп’ютерної графіки. Пам’ятаєте, у нас присутній на майданчику супервайзер німецької компанії DigitalImages Крістіан Хайн? Він контролює, аби у нього врешті опинилися всі потрібні кадри для роботи його компанії. Тож 4-го листопада в Мукачівському замку в закинутій, недореставрованій останній кімнатці цілої анфілади кімнат і встановили «рір» - натягли на стіну та підлогу зелений екран, постановили на нього Тіму і почали його… знімати. Три години Тіма крутився взад-вперед, вставав-лягав, повертав голову вправо-вліво, гарчав чи посміхався, нудьгував чи просив їсти – три години життя ведмедя було покладено на вкрай виснажливу, монотонну роботу під монотонні прохання Крістіана та вже кволі - після 15 годин роботи - жарти Борденюка. Пилюка в кімнаті, холод, нерозуміння малопродуктивної праці, сварки Тіми, втома – все це компенсовувалося емоціями ведмедя, який так класно грався зі своїм хазяїном Павлом, що всі аж забували говорити, записувати, знімати чи чим там всі займалися… Це був крайній знімальний день Тіми, чудернацького ведмедя, кращого актора, якого можна було знайти серед звірів, і одного з кращих, які є серед людей. Завтра ми будемо його лише згадувати, мріючи побачити Тіму в «Урсусі» в березні 2015 року. Ярослав Підгора-Гвяздовський