Ужгородець 120 днів провів на позиції та врятував чотирьох побратимів від отруєння

Військовий із Ужгорода на позивний «Живчик» пережив складні місяці оборони на Сумщині, а вихід із позицій завдовжки 22 кілометри тривав три доби. Свою історію захисник розповів після повернення.

Євген захищає Україну у складі 101 окремої бригади територіальної оборони на Сумщині. На позицію разом із побратимами він зайшов у березні 2026 року, а залишив її лише влітку. За словами військового, найважчими випробуваннями за ці місяці стали ворожі штурми, керовані авіабомби (КАБи) та газові атаки.

Один із найнебезпечніших випадків стався під час газової атаки. Тоді Євген перебував унизу, у бліндажі. Раптом він помітив, що двоє побратимів, які чергували, перестали розмовляти. Згодом замовкли й ті, хто піднявся перевірити ситуацію. Усі, крім «Живчика», втратили свідомість. Сам військовий припускає, що врятувало його те, що він перебував у ямі.

Побратим, який був поруч із Євгеном, ще подавав ознаки життя, тоді як інші четверо не рухалися. Військовий навіть встиг доповісти по рації, що на позиції є четверо «двохсотих». Однак раптом помітив, що один із бійців дихає.

Тоді Євген почав стягувати побратимів униз, у заглиблення, де взявся їх реанімувати. Зрештою, усіх вдалося врятувати.

Не менш складним був і вихід із позиції. До нього готувалися заздалегідь, намагалися виконувати навіть найпростіші фізичні вправи, адже через багатомісячне перебування в обмеженому просторі військові ослабли.

Дорога завдовжки 22 кілометри зайняла три доби. Захисники пересувалися невеликими відрізками, кожен ривок вивіряли до секунд. У небі постійно перебували ворожі дрони, тож вихід вимагав особливої обережності.

За проявлену мужність командування подало Євгена до відзначення нагородою.

До повномасштабної війни чоловік працював покрівельником на підприємстві в Ужгороді. Попри всі випробування, він зберігає оптимізм. Саме за це побратими й дали йому позивний «Живчик».

Вдома на військового чекають дружина та двоє дітей. Євген пояснює, що саме заради їхнього майбутнього та безпеки рідних українські захисники продовжують боронити країну.

«Заради їхнього майбутнього ми і воюємо, захищаючи життя наших рідних. Якщо це не зробимо ми — то хто?» — ділиться думками військовий.