Свято проходило у рамках Міжнародного грантового проекту «Проривна культура: європейські цінності та спільне майбутнє". Більш того, воно співпало зі святкуванням 44-ї річниці з дня заснування музею під відкритим небом в Ужгороді. Розпочалося дійство відкриттям виставки із фондової колекції музею «Ткацьке ремесло на Закарпатті: історія та сьогодення». На її базі відбулася також лекція-презентація «Традиції ткацтва на Закарпатті: від обробки сировини до готового виробу». Завдяки ній відвідувачі музею змогли «зануриться» у важкі будні наших предків, наглядно спостерігати за одним із найдавніших домашніх промислів закарпатців – ткацтвом. На виставці гостям показали усе розмаїття тканих виробів Закарпаття: інтер?єрні тканини (рушники, серветки, скатертини), одягові тканини (сорочки, поясне вбрання, сукняні куртки, гуні), авторські роботи (ручне перебірне ткацтво, килими, панно) тощо. Та безперечно головною родзинкою свята можна назвати майстер-класи по ткацтву, які проводилися за діючими ткацькими верстатами. Пані Орос Гізеллу спеціально запросили з такої нагоди до музею. Будучи родом з Берегівського району, майстриня робить унікальні речі. Каже, в селі вона така одна. Є, звісно, жінки, які тчуть так звані «покровці» або ж ткані доріжки, але доріжки з художнім візерунком та насправді тонку роботу вміє виконувати лише пані Гізелла. Для цього вона навіть спеціально їздила вчитися в Угорщину. Зараз же передає ремесло невістці та внучкам. Пані Гізелла розповідає, що її узори є характерними виключно для Берегівського району, не визнає їх ні українськими, ні угорськими. Зараз тут переважають червоні та чорні нитки. Іноді використовуються сині або ж зелені. А ще 30 років тому, каже майстриня, у моді був червоний з синім. Виткати на станку можна все: від костюмів до рушників. Та найкраще продаються подушки, весільні рушники та фартухи. Саме цим і заробляє на життя пані Гізелла. Каже, що на один фартух йде цілий день роботи. Продає вона і доріжки по 70 гривень за метр. Цю роботу називає легшою. Також відвідувачі мали змогу навчитися виготовляти ткані прикраси із бісеру. Це цікаве «ремесло» привезли з собою Марія Купар (м. Ужгород) та Ольга Ловга (м. Іршава). Як показали жінки, бісер – це не лише прикраси, але й ікони, писанки тощо. Впродовж дня на території кожен відвідувач також міг покуштувати страви закарпатської кухні. Мукачево.net