Імена різні, але яскраві. Тетяна Рибар – мукачівка, яка тільки недавно почала писати вірші, але це справді гарна поезія. Недавно за книжку «Мідні груші» рекомендована обласною організацією до вступу в Національну Спілку письменників України. І юний Василь Малишка, який прийшов до читачів із новою книжкою «Просторовірші». Це безперечне зростання, гра з простором і часом, експерименти, але не так зовнішні, а внутрішні. Своїх колег, друзів справді щиро і тепло привітали голова обласної організації НСПУ Василь Густі, відомий письменник Дмитро Кешеля, поетеси Христина Керита та Мар’яна Нейметі, головний редактор газети «Мукачево» Віктор Дворниченко, російський філолог Тетяна Мец, яка зараз живе в Іспанії. Акомпанувала Тетяні Рибар піаністка Олена Барта. Чудову імпровізацію, яка стала доважком до поетичної частини Василя Малишки, влаштувала головний режисер обласного академічного театру ляльок «Бавка» Наталія Орєшнікова. В дуеті із Максимом Зубашковим, учнем ужгородської дитячої школи мистецтв, Василь створив світлий музичний фон для вечора. Поети читали свої твори, розповідали про себе. Тетяна – про любов, яка почалася з того дня, коли батько викупив ціле відро гладіолусів, щоб принести до дочки в пологовий будинок. Вірші почала писати, коли ніби все найважливіше в житті вдалося виконати: вийти заміж, народити дітей, попрацювати на улюбленій роботі. У Василя до «Просторовіршів» був великий, як для чотирнадцятилітнього, доробок. Це казки, оповідання, комікси, п’єси. Приємно, що одна з них увійшла до лонг-листа престижного міжнародного Волошинського конкурсу. Поетичну збірку писав у стрімкому режимі, адже замінив майже всі вірші з первісного варіанту книжки. До того ж, «Просторовірші» – це ще й дебют видавця Ольги Лоре, яка має багато задумів щодо «просторових» книжок і зараз працює з цікавими авторами.