В Ужгороді у всеукраїнському Велопараді дівчат взяли участь… три учасниці (ФОТО)

На Театральній площі вони зустрілися з журналістами, розчаруванню яких не було меж. Очікували на масштабний вело парад – Ужгород-бо, здавалося дуже «велосипедне» місто», натомість приїхали три гарно і святково вбрані, однак, самотні учасниці. Тим не менш, кореспондент Мукачево.net поговорив із організаторкою Велопараду дівчат Тетяною Лемак. Ось що розповіла нам активістка Асоціації велосипедистів Києва Тетяна Лемак про Велопарад дівчат: – Це Всеукраїнська акція, яка у Києві проходить уже вп’яте чи вшосте, а в Ужороді – вперше. Ідея її в тому, щоб показати, що велосипед – це зручний міський транспортний засіб. Я ним щодня користуюся в Ужороді, і не ношу спеціального одягу, який вдягають спортсмени. Мій одяг звичайний, буденний. Хотілося б щоб мешканки Ужгорода теж це побачили, не обов’язково їздити в автомобілі, бо в місті затори, не обов’язково їздити в машрутках, в яких теж незручно. Подія ця присвячена ще й європейському тижню мобільності (16-22.09), це тиждень, коли міська влада, по ідеї, повинна пропагувати альтернативні засоби пересування. Людей просять відмовитися від автомобілів, якщо є можливість, просять ходити пішки, або ж користуватися громадським транспортом і таким чином розвантажити міста від автомобілів. Або ж пересісти на велосипеди чи скейти, чи на будь-що альтернативне та еколоічне. В Ужгороді нічого такого не відбувається насправді і наша акція – чи не єдина в цьому плані. Захід ми назвали „Велопарад дівчат”, це така трохи гендерна нерівність, але ідея була в тому, щоб привернути цим більшу увагу. Дуже шкода, але прийшло тільки троє учасниць, включаючи мене. Ще взяли участь Світлана та Аліса. Аліса, приїхала з Перечина… – Насправді, я приїхала з Дубриничів. Уточнила Аліса Смирна. – З Дубриничів до Перечина їхала на велосипеді, а там сіла на автобус. Бо у такому вигляді я б на велосипеді до Ужгорода і назад не доїхала. – В Мукачеві, до речі, тиждень мобільності проходить уже другий рік, – продовжила Тетяна Лемак. – Там міська рада офіційно підтримує цей проект і з понеділка до сьогоднішнього дня там дуже-дуже активно насичений велосипедний рух, різні велосипедні події і просто достатньо приїхати в місто, щоб на це звернути увагу. Сьогодні там всеміський велозаїзд, тому думаю, що учасників там буде куди більше, ніж зібралося в Ужгороді. Не знаю, чому так сталося в Ужгороді. В дівчат є різні теорії: думають, що в людей комплекси – це, мовляв, смішно, непрестижно, некрасиво, але це не так. Ми втрьох їхали і люди звертали на нас увагу, підходили, запитували із нагоди якого свята ми так гарно вбрані. Насправді це чудова ідея. – Поясніть нам ще стосовно наклейок, які ви сьогодні вручили кільком закладам Ужгорода. Що вони означаюь і за що їх дають? – Ці наклейки розроблялися вже десь 2 роки. Все це на волонтерських засадах. Були добровольці-дизайнери, які розробили кілька макетів, потім люди онлайн голосували за кращий. Ініціатором цього проекту стала Асоціація велосипедистів Києва і зараз ця розробка втілилася в життя. Ці наклейки символізують, що заклади, дружні до велосипедистів, встановлюють біля себе велопарковки або персонал має можливість приїхзати на велосипеді і прийняти душ та інші подібні речі. Насправді, заклад, який хоча б якось виявляє свою дружність до велосипедів та велосипедистів, має можливість отримати таку наклейку. І велосипедисти вже бачать цей знак і надають перевагу саме тому закладу. Провулок „Гірчичне зерно” – перший, хто отримав таку наклейку. І ще її отримає Шоколадна майстерня, яка теж встановила велопарковку і, наскільки мені відомо, там завжди повно велосипедів. Тобто це не ілюзія і не розкіш, а реальна потреба – велопарковки і ті кількасот гривень можна виділити на потреби своїх клієнтів. Це крок у сучасність. Це так, як туалет у кав’ярні, він є майже скрізь. Окрім магазинів чи кафе велопарковки мають супермаркети, обласна та районна ради і ми хотіли би їм також передати ці наклейки. Єдине, що невпевнена, як вони відреагують і чи клеїтимуть їх у себе, тому що біля міськради, скажімо, є велопарковка, але там ніхто не паркується. Тобто це наче проформа і крім цієї парковки більше нічого не робиться для велосипедистів міською владою. І парковка там стоїть для виду, а насправді вони дуже закостенілі, вони не бачать у цьому перспетиви і не рухаються в цьому напрямку. Те, що „Гірчичне зерно” і Майстерня шоколаду поставили велопарковки -- це був свідомий крок, це було зроблено для людей. А те, що зробили міська чи обласна ради – я не бачу в цьому душі, хоча вони заслуовують на наклейку і можливо якщо ми їм подаруємо відзнаку „Bicykle friendly”, то це стане якимось поштовхом до розвитку. І, звісно, нові заклади, які будуть створювати біля себе певну велоінфраструктуру, вони теж будуть отримувати ці наклейки, що позначають дружні для велосипедистів заклади.. Надалі я планую створити інтерактивну карту, де будуть позначені різні такі речі, і настане такий день, коли клієнти будуть вибирати заклад і за таким критерієм як можливість приїхати туди велосипедом. – Думаєте якось заохочувати громадян користуватися цим екологічним транспортом? – Не просто думаю, а вже це роблю. Ось і для учасниць Вело параду дівчат я сама заснувала приз, який зараз дарую Алісі за те, що вона заради цієї акції не полінувалася приїхати з Перечина… Чи то пак із Дубриничів. Це – сертифікат на безкоштовну фото сесію для неї чи її сім’ї. І такі заохочувальні призи ми будемо час від часу засновувати з іншими ентузіастами велоруху.