Класична, знайома до болю, ставлена-дивлена сотні разів комедія Григорія Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» у постановці Анатолія Філіпова і виконана на сцені Закарпатського обласного музично-драматичного театру, тим не менше, виглядала якщо не свіжо, то, в усякому разі добротно, цікаво і весело. І душевно. Ностальгічно. Саме тому, мабуть, і зібрала повний зал глядачів, які явно скучили за театром. Не секрет, що в останні роки закарпатська обитель Мельпомени переживала не найкращі часи. Майже чверть століття минула з моменту піку слави театру, у якому на постановки Мойсеєва було не дістати квитка. Люд просто натовпами валив на «Енеїду», «Міняйл», «Вія», «Витівки Скапена». Провідні актори: Мострянський, Вертинський, Вертелецький, Малець та інші були зірками. «На них» йшли, вони сяяли на гастролях… І ось, невже відродження? В усякому разі, те, що показала на сцені трупа цієї неділі дуже схоже на те. Яскравих зірок на сцені не бракувало. Просто овації зривав Рудольф Дзуринець, якому дісталася роль недолугого і пришелепкуватого Стецька. Прекрасною у ролі Уляни була Лариса Волковська. Солдата-«чарівника» Скорика блискуче зіграв досвідчений Анатолій Мацак. Павла Кандзюбу зіграв неперевершений заслужений артист України Василь Шершун. Емоційно зіграв Олексія Сергій Баранов. Тимора грав лауреат премії ім..братів Шерегіїв Юрій Мочарко. Ну а батьків Уляни зіграли лауреати премії ім..братів Шерегіїв Наталія Засухіна та Олександр Мавріц. А останній цього дня на сцені ще й відсвяткував свій 50-річний ювілей, з чим його гаряче вітали і колеги і глядачі. Постановка народного артиста України Анатолія Філіпова, безперечно вдалася. А сценографія заслуженого діяча мистецтв України Емми Зайцевої довели, що класика таки вічна. Довершили виставу бездоганною роботою диригент Тетяна Бабець, концертмейстер Галина Буланова та балетмейстер Віктор Бабука. На виставу треба йти і, звісно, її варто везти на гастролі.