В Ужгороді відкриють ювілейну виставку живопису "Філософія проміння" (ФОТО)

Юрій Боднар за природою мистецького обдарування – художник-інтелектуаліст, глибока творча натура. Його світ неоднозначних, образних видінь – це не данина сучасній естетичній теорії чи доктрині, а органічно трансформована в образах відповідь художника на складні духовні та цивілізаційні пошуки реалій, сучасного світу. Протягом століть, як доводить історія естетики, по-різному ставилися до образотворчого мистецтва. Вважали, що мистецтво прекрасне саме по собі і залежить від природи, а обов’язком художника є правильно наслідувати ту фізичну дійсність, яку він бачить. З іншого боку, існувала думка, що діяльність митця повинна бути вільною і, за бажання, він зовсім може розірвати відносини з навколишнім світом та заглибитись у своє творче "я", у свою фантазію, тобто, розірвати відносини з емпіричною формою світу, який його оточує. У сучасну добу різні новаторства, пошуки оригінальності у формі спонукали до появи цілого ряду мистецьких течій і стилів, у яких сама постать людини розчиняється, а згодом взагалі зникає. Навпаки, прикметною рисою Юрія Боднара як сучасного митця є зацікавлення фундаментальними питаннями людського життя, проблемами зв’язку особи з макро- та мікрокосмосом, сконцентрованість на внутрішньому духовному просторі сучасної людини. Цього він досягає за допомогою поєднання у своїх творах традиційної школи малярства з сучасними пошуками стилю, форми, колориту і композиції. Юрій Боднар увійшов у сучасне мистецтво на зламі двох епох XX-XXI ст., коли кардинально мінялося життя українського суспільства, відходила у небуття доба радянського тоталітаризму, впала наймогутніша імперія. Почалося відродження української свідомості та державної творчості. У суспільстві зросли й ускладнилися естетичні вимоги та смаки, виникло глибоке зацікавлення духовним життям людини, її прагненням до вічних і незмінних цінностей. На цьому тлі формувався Юрій Боднар як творча особистість. Юрій Боднар – віртуозний майстер сюжетно-тематичного, композиційного твору зі своїм філософським підґрунтям, своїм словом, поетичним образом та всесторонньою тематикою. Його творчий шлях є прикладом інтенсивного мистецького зростання як у вдосконаленні пластично-художніх засобів (віртуозності малюнку та композиції, розширенні діапазону колористичної палітри), так і в поглибленні та збагаченні духовно-ідейного змісту. Художник працює у станковому та монументальному живописі, де він розкрив себе як глибоко духовна людина з широкою ерудицією, продуманістю пластичної мови своїх творів, збагаченої асоціативністю, символікою, алегоричністю, ускладненою іконографією. Основними домінантами у творах митця є ліризм і символізм – це ключ який відкриває внутрішній світ творів Юрія Боднара. Часом він виступає на поверхню, виділяючи особливості цілих циклів чи поодиноких картин, часом проявляється підсвідомо, як якийсь внутрішній нерв, як основа поетичної структури більшості картин митця. Вагомим фактором характеристики творчості художника є багата колористична палітра його творів. Символіка кольору в картинах майстра опирається на об’єктивні особливості психіки, на різні можливі асоціації. За допомогою цих кольорових асоціацій митець надає своїм творам глибокого духовного змісту. Переважно, полотна Юрія Боднара нагадують за суттю і за своєрідною, тільки йому притаманною манерою виконання – ікони. Кожна робота залита сонячним промінням, на одних воно яскраве, чисте, на інших – наче пробивається крізь численні перешкоди. Світло, яке розливається по поверхні картин художника, має символічне значення: це божественне світло, яке зустрічається ще у древній іконографії, воно не має певного джерела, тому всі роботи митця ніби світяться зсередини, це своєрідна "фотодосія" – світло давання. Ця концепція світла була опрацьована ще християнськими теологами (Отцями Церкви) для візантійської іконографії. Юрій Боднар знайшов свій стиль, свій власний почерк, який є чимось зовсім новим у мистецьких пошуках, це такий своєрідний "променізм", як він його сам називає. Полотна художника – світлоносні промені, що ллються звідусіль, утворюють так звані умовні площини, через призму яких зображення на полотні ніби оживає, рухається, то наближаючись, то віддаляючись від глядача – воно набуває легкості, ірреальності, наче прямує до нас через потойбічні, космічні світи. Прийомом перетинаючихся між собою променів-площин художник наближає до глядача то очі, то все обличчя, а то й весь центр композиції картини. У своїх творах, таких як "Ісус. Я – світло світу", "Вічне", "Благовіщення", "Пілігрим", "Опришок", "Із глибини віків" та багато інших Юрій Боднар виписує не обличчя, а лики – натхненні, суворі, чисті; не очі, а озера, що увібрали у себе всю мудрість світу. Духом сакральності позначені не тільки фігуративні, композиційні твори митця, а також чималий доробок пейзажів. Всі полотна живуть, наповнені сильним духовним зарядом, у якому відчувається глибока й щира душа художника, безмежно віддана правді і красі буття. Олександра-Леся Боднар, магістр теології, мистецтвознавець