В Ужгороді відкрили вишивальну студію (ФОТО)

У відкритті студії взяли участь її керівники. Це, головним чином, майстриня Тетяна Когутич, котра проводитиме зі студійцями більшість часу, даючи практичні поради. Журналіст-культуролог зізналася, що не є спадковою вишивальницею. Звичайне хобі переросло в професійне заняття під упливом авторитетного знавця українських вишивальних традицій Юрія Мельничука, курси якого в Музеї Івана Гончара відвідувала Тетяна. Здобувши такий досвід, майстриня не тільки сама серйозно зайнялась рукоділлям, але й почала ділитися знаннями з іншими. Своїм нинішнім учням, приміром, представила колекцію власних придбаних колись вишиванок, що, попри їхній досить привабливий вигляд, не несуть того змістового навантаження, яке вкладали у вишивання наші пращури. Закарпатські сорочки, які нині представлені у продажу, однаково, як і сорочки інших регіонів України, "штампують" на Львівщині й Івано-Франківщині, ясна річ, не надто ускладнюючи масове виробництво заглибленням у ті чи інші локальні особливості. Завдання ж майстрині – допомогти студійцям виконати саме автентичну закарпатську сорочку, не просто одежу, а оберіг. Теоретично скеровуватиме навчальний процес завідувач експозиційного відділу музею, кандидат історичних наук Василь Коцан, опираючись на власні дослідження, а також – на монографію кандидата мистецтвознавства, викладача Закарпатського художнього інституту Романа Пилипа "Художня вишивка українців Закарпаття ХІХ – першої половини ХХ ст.". Більш лаконічною, але не менш яскравою демонстрацією традиційного вбрання закарпатців є ініційовані завідувачем відділу науково-освітньої роботи музею Тетяною Коцан-Сологуб сувенірні листівки "Традиційний народний одяг та вишивка Закарпаття", які видано цьогоріч. Що й казати, сприятимуть охочим продовжувати вишивальні звичаї краю багаті фонди музею, які налічують понад 6 тисяч зразків одягу та вишивки – репрезентантів усіх 9-ти основних одягових комплексів на Закарпатті. Перше заняття запланували вже на наступний четвер. Говоритимуть про вимоги до крою, далі – розглянуть вишивальні техніки. Зустрічатимуться студійці що два тижні з тим, аби мати достатньо часу для закріплення вивченого матеріалу в дії. Готові сорочки учасники сподіваються вдягнути вже на Великдень і в цьому присутній на презентації Роман Пилип побачив певний символізм: саме так наші предки, пізньої осені, закінчивши роботи в полі, приступали до рукоділля й теж убиралися в обновки на Пасхальні свята. Управління культури Закарпатської ОДА