З моменту вибуху на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС пройшло 34 роки. Наслідки тієї надзвичайної ситуації людство відчуває і до сьогодні. Радіоактивна хмара, яка утворилася внаслідок вибуху реактора, швидкими темпами рознесла свої небезпечні частки по більшій частині країни, а потім вітром "перебазувалась" і до Європи. Вже тепер фахівці змогли підрахувати масштаби, які нанесла аварія екології світу. Це 200 000 квадратних метрів. Але у той час людство навіть не усвідомлювало, які можуть бути фактичні цифри. Своїм радянська влада не говорила, а до Європейських країн перша інформація почала надходити лише через декілька днів після катастрофи. Забруднення спочатку поширювалося на захід - південний захід, північний захід, в скандинавські країни - повітряні маси поширилися по території Латвії, Естонії, Литви, Польщі та країн Скандинавії. Потім хмари з рясними опадами пішли на південь і південний захід: Румунію, Болгарію, на захід: південну Німеччину, Італію, Австрію, альпійську частину Швейцарії. Але найбільша частина небезпечних опадів (70%) випала саме на території України, Білорусі та Росії. Як встановили вчені найбільше з цих країн постраждали білоруси. Там з опадами випало цезію – 33,5%. У той час за підрахунками в Україні ця цифра становить – 20%. Що ж стосувалося нашої області та сусідніх Угорщину та Словаччину, то тут часткову роль відіграли Карпатські гори. За розповіді фахівців Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, саме наші гори затримали хмару із Чорнобиля, а атмосферні потоки "погнали" її на північ. Утім в самих Карпатах встигли випасти радіоактивні опади - на високогірних полонинах були зафіксовані місця з підвищеним фоном радіації. Де саме - досі є секретною інформацією...Угорці взагалі дізналися про катастрофу у травні 1986 року. 4 травня угорська преса повідомила про катастрофу на Чорнобильскій АЕС, але впевнили місцевих жителів, що радіаційний фон в Будапешті в нормі. Також було попередження стосовно вживання овочів, які вирощувалися на відкритому ґрунті. А от радянська влада з інформацією не поспішала. 28 квітня була згадка про катастрофу в новинах, але запевнили, що все під контролем. І лише 6 травня прозвучала лаконічна заява радянського уряду про те, що з міста Прип'ять почали проводити евакуацію населення. 7 травня стало відомо про перших постраждалих і про те, що на східних кордонах ФРГ використовують лічильники Гейгера для перевірки радіаційного фону. Попри небезпеку у сусідній Угорщині також намагаються заспокоїти мешканців. Зокрема в одній із статей йдеться про те, що жодної небезпеки від радіації нема. Йшлося також про масову діарею у відпочиваючих на озері Веленце - її жодним чином не пов'язують з аварією на ЧАЕС, а скоріш із нервовими розладами через панічні настрої. 9 травня було повідомлено, що рівень радіації навколо Чорнобиля продовжує знижуватися - і людям нічого хвилюватися. Адже за вимірюванням фону слідкують найкращі радянські вчені. 10 травня угорське агентство MTI повідомило з Москви, що наслідки вибуху на ЧАЕС незначні, а верхня і нижня частина реактора досі вкрита товстим шаром бетону. Та спростували повідомлення з Фінляндії, де у пресі повідомили зовсім протилежне. 13 травня у повідомленні MTI йдеться, що рівень випромінювання в Угорщині зменшилося до природного радіаційного фону. 15 травня - вперше виступив Генеральний секретар СРСP Михайло Горбачов, який більше говорив про нові виклики "ядерного століття", ніж про аварію на ЧАЕС. І все-таки нарешті з'явилася перша офіційна інформація про постраждалих: "У момент аварії загинули дві людини – Шашенок Володимир Миколайович - наладчик систем автоматики, Ходемчук Валерій Іванович – оператор АЕС. На сьогодні 299 осіб госпіталізовано з діагнозом променевої хвороби різного ступеня тяжкості. Семеро з них померли. Іншим виявляється вся можлива допомога. Залучені кращі наукові і медичні сили країни, спеціалізовані клініки Москви і інших міст. У їх розпорядженні – найсучасніші засоби медицини... Радянський уряд подбає про сім'ї загиблих і постраждалих". Цікаво, що саме 15 травня 1986 року в СРСP почалася кампанія посилення боротьби з нетрудовими доходами – проти репетиторів, продавців квітів, шоферів, які підвозили пасажирів, продавців домашнього хліба. Кампанія була незабаром згорнута і забута через наступні події... Слід також нагадати, що "мирний атом" ледь не став причиною масштабної катастрофи у самій Угорщині через багато років після аварії на ЧАЕС. «У квітні 2003 року сталася небезпечна аварія в 2-му блоці атомної станції Пакш в Угорщині, що розташована за 115 кілометрів від Будапешта. З часів Чорнобиля це була найбільша катастрофа в Європі, хоча світова спільнота майже не звернула на неї уваги», - зазначають автори журналу Верховної Ради України «Віче». Як пізніше з’ясувалося, на АЕС у Пакші сталося перегрівання високорадіоактивних тепловидільних елементів – ТВЕЛів, потім – паровий вибух унаслідок спрямування операторами в зону аварії потоку холодної води, нагромадження радіоактивних відходів на дні сталевого котла з водою, викид радіоактивних газів у навколишнє середовище... На щастя, тоді вдалося локалізувати радіаційне забруднення довкілля, але все могло закінчитися набагато гірше, з тяжкими наслідками не лише для Угорщини, а й далеко за її межами. Однак знову, як і після Чорнобиля, не все було вивчено, проаналізовано, враховано, в тому числі – «людський фактор» (неуважність, необережність, недооцінка загроз, помилки оперативного персоналу), який відіграє дедалі вагомішу роль на потенційно небезпечних об’єктах і покладатися на який стає все важче...