Загадкова «піраміда», герби та написи: дослідник розповів про маловідомі артефакти замку Паланку (ФОТО)

На стінах Мукачівського замку досі залишилися послання з минулих століть. Дослідник історії архітектури розповів про старовинні кам’яні таблиці, стерті написи та герби, за якими можна відновити історію перебудов однієї з найвідоміших фортець Закарпаття.

Про старовинні таблички, герби та написи, які залишилися на території фортеці, розповів дослідник історії архітектури Олег Олашин.

За словами дослідника, саме висічені в камені таблиці є одними з найцікавіших документів, що дозволяють простежити окремі етапи будівництва та перебудови замкового комплексу. Водночас до наших днів збереглися далеко не всі такі артефакти — ще у середині XIX століття їх було значно більше, а деякі джерела згадували навіть пам’ятні таблиці часів князя Федора Коріятовича.

Найстарішою з нині збережених є пофарбована у блакитний колір табличка 1629 року. Вона датується періодом, коли замком володів князь Трансильванії Ґабор Бетлен та його дружина Катерина Бранденбурзька.

На ній зазначено: «Турботою та вірністю благородного пана Іоанна Балінга із Гельзе, капітана замку та фортеці Мункач, розпочато і завершено у 1629 році».

Серед найдивніших артефактів фортеці Олег Олашин згадує так звану «піраміду» з трьох кам’яних плит, увінчаних трикутним каменем. Вона розташована у бастіоні біля другої брами замку. Насправді ці плити колись були окремими таблицями з написами, встановленими після завершення розбудови фортифікацій за князя Дьєрдя I Ракоці.

Дослідник зазначає, що вже у 1827 році угорський історик Йожеф Балайті писав про майже повністю стерті написи на цих плитах. Йому вдалося розібрати лише фрагменти тексту на середній таблиці:

Ars, Natura, Deus, non his tormenta verebor.

Aenea si faveant astra, perennis ero.

У перекладі це приблизно означає: «З Мистецтвом, Природою та Богом навіть гармати мене не налякають. Якщо сприятиме щаслива зірка, моє існування буде вічним». Олег Олашин пояснює, що згадка про «Бога, Природу, Мистецтво» пов’язана з популярною в епоху Відродження філософською тріадою, яка описувала головні сили, що формують світ.

Водночас у деяких джерелах XIX століття зафіксовано напис із нижньої таблички, який нині вже не існує: Dedit, hunc... opus munimentum fide, cura, constantia Joannis Gam A. D. 1630. Його приблизний переклад: «Присвятив цю... захисну споруду вірою, турботою та непохитністю Іоанна Гама, року Божого 1630». Ким саме був згаданий Іоанн Гам — комендантом чи будівничим — наразі невідомо. Також залишається дискусійною дата 1630 року.

У цей період відбувався складний процес переходу замку від удови Ґабора Бетлена Катерини Бранденбурзької до Дьєрдя I Ракоці, який повноцінно набув права власності дещо пізніше. Дослідник італійських фортифікацій Леоне Андреа Маджаротті у своїй праці 1936 року зазначав, що Ракоці ближче до середини XVII століття запросив фахівців із Бельгії та Венеції. За їхньої участі поглибили рови, висікаючи їх у скелі, а також завершили будівництво бастіонів та оборонних мурів.

Наступною за часом є кам’яна фігурна таблиця з різьбленою скульптурною пластикою. Вона розташована на бічному фасаді колишньої казарми, яку дружина Ракоці після його смерті – Жужанна Лорантфі (1600–1660) — надбудувала та перетворила на зерносховище. Завдяки досліднику фортифікацій Шовшу Елемийру, який змалював таблицю з натури у 1910 році, вдалося зберегти її напис. У перекладі він означає: «Найясніша та Високоповажна княгиня Трансильванії, господиня Жужанна Лорантфі, подбала про зведення цієї споруди. Року 1657».

Також у замку можна побачити кам’яний герб Лорантфі над порталом круглої вежі, через яку проходить вхід до Верхнього замку. У центральній частині герба були зображені орел, сім веж Трансильванії, листок, що виростає з гілки, а також сонце і місяць.

Листок липи є геральдичним символом давнього роду Ратовт (Ратольд), представники якого, за родовою традицією, прибули з Італії до Угорщини ще у XI столітті. Саме від цього роду походила Жужанна Лорантфі. Однак час не зберіг цей елемент у первісному вигляді – скульптурний герб зазнав пошкоджень. Уже у XX столітті виготовили його кам’яну репліку, яку нині можна побачити поруч на стіні Середнього замку.

Ще один цікавий напис зберігся на дерев’яній балці стелі найстарішої вежі Верхнього замку. Це вирізьблена композиція з лігатурою A-o (Anno) та датою 1756 року, яка свідчить про проведений ремонт.

На тому ж бастіоні, де розташована кам’яна «піраміда», є ще одна невелика таблиця із фрагментами літер і цифр. Ймовірно, її встановили у 1893 році після масштабних ремонтних робіт у замку, які проводило Міністерство юстиції Угорщини, адже на той час комплекс використовували як в’язницю. Олег Олашин припускає, що на цій таблиці могли бути зафіксовані прізвище та ім’я тодішнього міністра Деже Сіладі (Szilágyi Dezső), а також рік завершення робіт.

За словами Олега Олашина, навіть невеликі фрагменти написів на камені дозволяють відтворювати історію Мукачівського замку та краще розуміти, як змінювалася фортеця протягом століть. Кожна така деталь є своєрідним документом, який зберіг пам’ять про людей, події та будівельні етапи Паланку.

Фото із фейсбук-сторінки Олега Олашина.