До лав військових зголосився піти і 48-річний селянин Микола Митришин, батько 7-ми дітей. За його словами полишати рідних не хоче, але відчуття обов’язку перед Батьківщиною — понад усе. Рідне село Стужиця проводжало чоловіка на Схід. Що 48-ми річний багатодітний батько Микола зібрався воювати спершу не вірили, а як переконалися гуртом збирали гроші на бронежилет. Ще донедавна він порався в господарстві, виховував сімох дітей та працював на заправній станції.Та щойно почув про мобілізацію, серед перших попросився до армії. Відмовляли ставати до лав Миколу навіть у військкоматі, кілька разів шукали причин не призивати, але чоловік наполягав. За плечима в добровольця служба в радянській армії. 30 років тому він працював водієм у ракетних військах. Тепер вирішив скласти присягу вже в українському війську. У Закарпатському батальйоні територіальної оборони Микола служить простим солдатом. Вже місяць вивчає вибухову справу речовини. Його нова професія — сапер. Тут на полігоні Микола товаришує з Михайлом — він теж багатодітний батько і теж доброволець. У 45-річного чоловіка аж восьмеро дітей та трійко онуків. Він удівець і найменших дітей вдома залишив на маму та вже дорослих старших. Щодня чоловіки телефонують додому, а вихідними їдуть до родин. Від полігону — до Миколиного дому — їхати понад годину. На нього там уже дуже чекають.