Скандальна справа спілки зі втраченими понад 30-ма мільйонами гривень, вочевидь, нічого не навчила, адже цього року прокуратурі знов довелось займатися справами, пов язнаними з шахрайствами. Збитки люди рахують десятками тисяч. Спочатку їм обіцяли захмарні відсотки, потім люди назавжди втратили гроші. Ось така зазвичай реальність вкладників кредитних спілок. Це товариство із обмеженою відповідальністю, без страхового фонду, без майна та депозитів, а відтак – і без гарантії повернення коштів. Біля 700 вкладників довірили гроші, як виявилось, аферистам. Підкупила директор – на той час поважна жінка. Плюс – заступництвом тодішнього обкому профспілки. Потерпілі кажуть: пять років тому виплати припинили, подвійну бухгалтерію – сховали, а на майно шахраїв, придбане за гроші вкладників, знайшлися інші претенденти - банки. Відтоді суди, прокуратура, міліція, слідство. Винні є, а грошей нема і, вочевидь, не буде. Жертвам минулорічної афери, а саме фіктивного банку, а по суті – кредитної спілки з філіями в Ужгороді та центром у Києві, в цьому плані пощастило більше: застава покрила збитки. Натомість двоє інших закарпатців своїх коштів таки позбулися. Збитки – 200 тисяч гривень, які аферистки успішно встигли витратити… Хто винен – люди, що гроші віддали, чи виконавча, якій нема що описувати – питання риторичне. Неофіційна версія соціологів – жертв жене до аферистів недовіра банкам та пам’ять про дефолт. Неофіційна порада економістів – краще гроші в банці у коморі, ніж у спілці, бо синиця журавлем не стане, навіть з обіцянками спокусливих відсотків. М-Студіо