Живим коридором, зі схиленими головами, з квітами, синьо-жовтими стягами та лампадками, на колінах зустрічали земляка, який назавжди повернувся до рідної домівки. На дорогу, якою їхав востаннє Ярослав Білак, вийшли небайдужі жителі Дунковиці, Кам’янського, Сільця, Заріччя та Греблі. Попрощатись з ним прийшли рідні, близькі, побратими, знайомі. Останній земний шлях загиблого Героя був вкритий живими квітами. Поховали Ярослава Білака на сільському кладовищі зі всіма військовими почестями. У мить прощання на кладовищі звучав Державний Гімн України та постріли пам‘яті. Рідним вручили Державний Прапор України, Грамоту Пошани та Скорботи від Головнокомандуючого Збройними Силами України Генерала Валерія Залужного. Сліз не стримував ніхто, бо в цій біді немає байдужих. Щирі співчуття рідним та близьким загиблого. Світлий спомин про звитяжного воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його бойових побратимів, родичів і земляків. Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram. Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube. Дізнайся першим!