Афродита, сакура і джипсі-стрит (ФОТО)

Населяють Партизанську не менш колоритні персонажі. Жінки — від малої до великої — всі як одна хизуються довжелезними, безмежно рясними спідницями: святковими, якомога яскравішими, оздобленими паєтками (кажуть, вартість кожної — понад 1000 грн.). При цьому зверху можуть бути вбрані у вельми затрапезну кофтинку, а ноги взуті у стоптані капці. Чоловіків удень на вулиці майже не видно: вони заклопотано виходять з машин, пірнають у будинок і потім так само швидко знову їдуть. Зате хлопчаків — греблю гати. Пустотливих, усмішливих, із жвавими очима. Не бреше Кустуріца, ой не бреше!.. Закарпатці пишаються своїм краєм. Інша річ, що підносити всі наявні рекреаційні, історичні, культурні скарби можна (й потрібно!) грамотніше, і вигоду з них мати значно більшу... Але в справі розкручування і максимально ефективного використання «туристично орієнтованих» ресурсів далеко не все залежить від самих жителів області. Ремонт доріг, кредитування малого й середнього бізнесу, навчання обслуговуючого персоналу — питання аж ніяк не регіонального масштабу, воно десятиліттями не вирішується і гальмує розвиток усієї вітчизняної індустрії подорожей. Та хіба про це думаєш, коли вдихаєш аромат запашної кави, звареної в одній із численних мукачівських кав’ярень?.. А кава тут справді неабияка! В місті справжній культ цього напою, тому кав’ярень у Мукачевому — море. Та й ціни в них більш ніж демократичні — філіжанка кави коштує від 3,5 до 8 грн. Ще одна фішка міста — вулиця Московська, котра буквально потопає в сакурах. Ці дерева з’явилися тут у 1920-х роках, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини. Місцевий клімат виявився для сакур більш ніж підхожим, дерева прижилися, й відтоді щовесни тішать око і місцевих жителів, і туристів. Ростуть у Закарпатті і три види екзотичних магнолій. Цій рослині 90 мільйонів років, вона старша за динозаврів. Магнолія — єдине дерево, яке або самозапилюється, або запилюється не бджолами, а жучками. А ще температура в чашечці магнолії на десять градусів вища, ніж довкілля. Цікава історія пов’язана з мукачівським мостом через річку Латорицю. Його було збудовано у ХІХ столітті, у ХХ підірвано, і його дуже довго, цілих шість років, ніяк не могли реконструювати. А підсобили в цій справі мегапопулярні в ті часи артисти Тарапунька і Штепсель, котрі пожартували якось із приводу мукачівського довгобуду. Пожартували — і міст у найкоротші строки було введено в експлуатацію. От яку силу мало тоді сатиричне слово! У Мукачевому ми милувалися сакурами, а у Виноградові не могли надивитися на рожеві каштани. Втім, і їхня краса тьмяніє перед величним костьолом Вознесіння Ісуса Христа. Цей чудовий і незвичний в архітектурному плані храм, зведений у ХІІІ—ХV ст., неодноразово використовувався і як оборонна споруда. А ще біля нього знімали одну зі сцен знаменитого фільму «Табір іде в небо». Є у Виноградові і власний замок. Колись він належав барону Перені, котрий свого часу володів і містечком, і всіма сусідніми землями. Одна з легенд розповідає, що, йдучи на війну, барон сказав дружині: «Не зачиняй воріт, я скоро повернуся». З війни він не повернувся, але воріт відтоді так і не зачиняють. Навіть у наші дні традиція порушується лише на ніч. Безсумнівною окрасою Виноградівщини є і багатопрофільний санаторій «Теплиця» — сучасна комфортабельна оздоровниця, яка кілька років поспіль здобувала звання найкращого санаторно-лікувального закладу країни. У «Теплиці» використовують унікальну термальну мінеральну воду, успішно застосовувану для боротьби з недугами опорно-рухового апарата, периферичної нервової системи, серцево-судинними захворюваннями, хворобами верхніх дихальних шляхів, ендокринної системи та порушеннями обміну речовин. Бальнеолікарня санаторію може похвалитися не тільки чотирма басейнами з термальною та мінеральною водою, а й унікальною методикою аквагімнастики. Плюс SPA-ваннами джакузі: ванільною «Афродитою», молочною «Клеопатрою», винною «Казановою», «Нефертіті» з морськими водоростями... Єдиний у своєму роді й розташований в Іршавському районі кліматобальнеологічний багатопрофільний санаторій «Боржава». Тут для лікування використовується комплекс мінеральних лікувальних вод п’яти типів з різним хімічним складом і, відповідно, різними цілющими властивостями. Основні напрями лікування в «Боржаві» — гастроентерологія, ортопедія і травматологія, неврологія, кардіологія і пульмонологія. Є підстави для гордості й у жителів Нижнього Селища в Хустському районі. Тут із 2003 року працює соціальний проект — сироварня, створена за сприяння Асоціації європейських кооператорів. Виробляють у Нижньому Селищі, у суворій відповідності до швейцарської технології, три види натурального сиру — у тутешній продукт не додають жодних барвників і не парафінують. Кожна головка сиру дозріває по-своєму. Наприклад, напівтвердий — від місяця до півтора, а твердий — цілих півроку. При цьому торкатися головок сиру не можна, можна тільки дошку змінювати під ними: справжній сир, виявляється, дуже примхливий продукт. Зате який смачний!.. Гурмани, котрі гостюють у Закарпатті, напевне із задоволенням згадуватимуть і риболовлю з подальшим частуванням у форелевому господарстві «Еко-пструг» («пструг» — райдужна форель). Риба тут ловиться блискавично, тільки встигай вудку закидати. До речі, знаєте, що слугує для неї наживкою? Вуджене сало! Словом, навіть риба в Закарпатті наша, правильна. За організацію прес-туру автор дякує Асоціації санаторно-курортних і туристичних установ «Сана-Тур» та Асоціації журналістів «Туристичний прес-клуб України».