Альтернатива дорогим пляжам (ФОТО)

Спочатку це були групи відпочиваючих дітей з батьками у рамках програми літнього табору сімейного відпочинку «Зв'язок з природою», а у липня-серпні господарями тут стали учасники міжнародних волонтерських робочих таборів, організованих у рамках швейцарсько?українського проекту Bergwaldprojekt. Групи представників Швейцарії і різних регіонів України працювали у с. Лопухів Тячівського району, на базі Кедринського лісництва, а потім переїхали до Ужанського національного природного парку, на околицю с.Стужиця. Учасники волонтерських таборів детально ознайомилися з проблемами гірсько?лісової екосистеми Карпат, заповзято трудилися спільно з лісівниками (прокладали стежки, будували перепади та годівниці для тварин, доглядали за деревами, виконували роботи в шкілці). - Проживання у приміщеннях лісництв на Тячівщині та наметах тут, у Стужиці, - каже керівник «Бергвальдпроект» Галина Поштаренко,- нам до вподоби: хоч і без надмірного, так би мовити, розкошу, але з традиційним закарпатським харчуванням, у дружній міжнародній атмосфері. Якщо сніданок та вечерю готував кухар, то обід ми досить непогано варили безпосередньо в лісі, набуваючи ще й цікавого кулінарного досвіду. …Робота у стужицькій гірській річці у день мого приїзду кипіла. Чоловіки штовхали за течією велику колоду, дружно вигукуючи різні команди, жінки впорядковували основу підпірної стінки, вирівнювали грунт по краях. Скоро прибула підвода, навантажена хвойними стовбурами для з'єднання берегоукріплюючої конструкції. Жінки почали лупити кору, гаряче серпневе повітря заполонили смерекові аромати. На сонці виблискували акуратні, дещо незвичні для нас лісорубські інструменти з довгими ручками. Ними зручно здирати кору, а при необхідності легко використати як сокиру. Жан Габрієль із Швейцарії, наставник волонтерів з великим досвідом роботи лісового менеджера і лісоруба, каже, що для ефективної роботи в горах потрібен цілий набір пристосувань для зрізування, очистки стовбурів, їх розпилювання, переміщення. Роботою волонтерів задоволений, радий, що вони багато пізнали. Досить вправно Жан спілкується українською мовою, слова вимовляє повільно, але правильно. Яскравий приклад для тих, хто сумнівається, чи варто вчити солов’їну мову. - Чи жив би у Карпатах? - призадумавшись, перепитує мене усміхнений швейцарець. - Не знаю, у вас дуже гарна, як у нас, природа, але я дуже звик до рідної землі… Олена Руда з Києва: - На Тячівщині і тут, у Стужиці, природа надзвичайно чудова, а ще й погода видалася сонячною. Група із задоволенням трудилася не тільки у бурхливому гірському потоці, зводячи підпірну стіну зі стовбурів хвої, але й пізнала ближче Карпати. - Згадуєте Каталонію, де Ви побували у рамках подібного проекту? - Далека Іспанія мене також зачарувала, насамперед ставленням людини до навколишньої природи. Там не зустрінете сміття, кинуте кимось обабіч дороги чи на галявині. У лісі, де прокладали стежину, знайшли хіба що стару бляшанку часів війни. Окрім чистоти повсюдно дбайливе ставлення до рослин і тварин, допомога мещканцям лісу всім необхідним для збагачення раціону. З волонтерами (серед них була ще одна представниця Швейцарії Беатріс) цікаво спілкуватися, вони щирі, відкриті, позбавлені будь-яких комплексів. Волонтерський рух на Україні стає дедалі популярнішим. До учасників україньсько-швейцарського проекту цьогоріч приєдналася навіть мати однієї з волонтерок зі Львова. Люди-романтики переконалися, що жити у палатках, виконувати екологічно необхідну роботу, купатися у гірських потоках, вдихати чисте карпатське повітря, збирати дикоростучі цілющі плоди, пізнавати букові праліси – це набагато цікавіше за звичайне вилежування на дорогих пляжах…