1 червня представники Луганщини прибули на Іршавщину, аби демонтувати відрізок Божавської вузькоколійки, проданий на аукціоні обласною філією Фонду держмайна за майже 411 тис. грн.. За твердженням районної влади, приватизація об’єкту відбулася без її відома. Однак, у прес-службі ФДМ у Закарпатській області наполягають на іншому: Боржавська вузькоколійка була включена до списку об’єктів приватизації після погодження райдержадміністрації та райради, як того вимагає закон. Більше того, у повідомлені, переданому сьогодні Мукачево.net, озвучено кілька різких закидів у бік місцевої влади: «Викликають здивування заяви місцевих чиновників Іршавщини, про ніби-то незаконність приватизації того, що залишилось від колись діючої вузькоколійки. І виникає риторичне запитання: - Де ж Ви були, панове, коли розкрадалась колія, коли знищувалась будівля станції Бронька, пакгауз у селі Кушниця та зникав відрізок вузькоколійки довжиною 5 км від станції Довге до урочища Тросний? Що стосується заяви голови сільської ради с.Довге, то хіба не помітно в селі багатьох приватних огорож та виноградників, які виготовлені з рейок вузькоколійки?» Насправді, не так вже й просто розібратися, хто має рацію у цій бюрократичній колотнечі, однак очевидним є те, що ситуація вимагає негайного втручання й обласної влади. Готовність подбати про Боржавську вузькоколійку як одну з головний туристичних атракцій Закарпаття вислови і губернатор Олександр Ледида, відповідаючи на запитання редактор Мукачево.net під час нещодавнього прямого ефіру на телеканалі «Тиса». Пряма мова Олександр Ворошилов, журналіст, переможець конкурсу від «Кореспондент»: – Я розумію, що у нинішніх умовах зберегти наш унікальний «закарпатський трамвай» дуже складно. Влада не може вирішити і нагальні проблеми через тотальну нестачу коштів. Однак такий підхід мене особисто не влаштовує. Практично ми зараз продаємо те, що будувалося руками тисяч людей за різних державних устроїв і в тому числі за рахунок місцевих громад. Тобто практично Боржавська вузькоколійка є власністю всіх закарпатців, вони мають повне право вирішувати якою буде її подальша доля. Однак формально і юридично держава вирішила інакше. Мене абсолютно не здивує, що колись зникнуть наші дерев’яні церкви, інші пам’ятки архітектури. Їх або зруйнують, або перебудують, або продадуть через ... економічну нерентабельність. Однак наші нащадки, наші діти нам цього ніколи не пробачать. І коли запитають – «чого ж ви мовчали», ми лише знову промовчимо у відповідь? Мені здається, що обласна влада має терміново втрутитися у ситуацію. І не лише зупинити процес приватизації та розбазарювання вузькоколійки, а знайти реальний вихід з ситуації. Сьогодні, бо завтра буде вже пізно. Порятунок Боржавської «Анці Кушницької» має стати принаймні однією з тих «20 реальних справ», які партія влади обіцяє презентувати закарпатцям до Дня Незалежності України. Зробите – будемо вдячні. Не зробите – буде дуже і дуже прикро.