Цієї весни закарпатським журналістам випала нагода відвідати одну з туристичних точок угорської столиці – парк скульптур під відкритим небом, більш відомий як Memento Park. Цю назву «з наскоку» відразу і не перекладеш. Парк пам’яті? Ні. Парк нагадування? Не зовсім те. Тут якраз той випадок, коли висмикнуте із латинського виразу Memento Mori, Memento – дуже доречне. Зміна політичної обстановки у світі наприкінці ХХ ст.. торкнулася Угорщини однією з перших. Адже після встановлення радянського режиму, вона повсякчас намагалася випручатися із комуністичних лещат. Згадаймо хоча б події 1956 року зі стріляниною, жертвами – по-суті, придушена спроба революції у Будапешті. На 12 років вистачило терпіння угорців. Та східний ведмідь тоді добряче показав пазурі. І стали виростати пам’ятники, величезні бронзові статуї, покликані довести новій Угорщині, що радянський лад не такий вже й поганий, а радянський народ завжди підставить братнє міцне плече. От тільки похитнулася ця система біля самісінької основи. 1991 рік став переломним. А пам’ятник Сталіну, рештки якого стоять перед входом до музею, став одним із перших, зламаних по-справжньому. Власне, ще в середині ХХ століття, у час хрущовської відлиги його було повалено цікавим чином. Залишилися лише чоботи гігантського розміру, в які угорці, неначе у вазу, встромили угорський прапор. Потім було знесено й їх. Однак цей артефакт зберігся і тепер є одним із найбільш вражаючих експонатів. Розмір одного чобота в кілька разів перевищує людський зріст. Зрештою, чим є Memento Park? Його позиціонують як музей під відкритим небом. Тут є і Ленін (навіть кілька), і Дімітров, і Бела Кун, і абстрактні скульптури «Дружба угорського і радянського народів», і пам’ятники радянським героям Другої світової війни... Немає тільки пам’ятника Яношу Кадару (Генеральному секретарю Компартії Угорщини), бо йому, – як розповів наш супроводжуючий, консул Ендре Саліпскі, – пам’ятника, власне, ніколи і не зводили. А було б цікаво побачити. Біля каси працівники музею зауважили, що до них завітали відвідувачі із професійними камерами і фотоапаратами, тому поцікавилися чи не журналісти. З’ясувавши, що все ж так, запропонували заповнити невеличку анкету і видали... безкоштовні квитки. Тобто, не просто пропустили на територію музею, а видали номерні справжні квитки з нульовою ціною. Спеціально надруковані для таких випадків. Звичайно ж вхід у парк коштує півтори тисячі форинтів (трохи більше 60 гривень). На перший погляд дорого, але... стільки коштує хороший сувенірний магніт на холодильник на туристичному базарчику. Однак, такою ж є і ціна входу у найбільший у Східній Європі зоопарк у Ніредьгазі. Як би там не було, зекономили по 6 євро. Обійшли парк і відзняли все цікаве приблизно за півгодини. Ще трохи часу постояли біля крамнички сувенірів «Червона зірка», де можна було купити все – від листівок на радянську тематику, надрукованих, до речі, в Угорщині, до копій справжніх бойових нагород СРСР. Ну і, звісно сувеніри. Тут примостилася стара радіола, з якої лунають відомі радянські марші й мелодії радянського минулого, однак угорською мовою. Цікавий ефект. Ну і... звісно, як традиційно кажуть у таких випадках, повністю передати атмосферу музею неможливо – тут варто побувати. Кілька цікавих фактів про музей Memento Park: Парк був спроектований архітектором, Аkоs Eleod, який виграв конкурс, оголошений Генеральною Асамблеєю Будапешту (Fovárosi Közgyulés) в 1991 році. Урочисте відкриття відбулося 29 червня 1993 року, у день другої річниця виведення російських військ з території Угорщини. Восени 1993 року, парк став відкритим для широкої громадськості. Музей є власністю угорської держави. Його роботу забезпечують приватні підприємства, які діють тут як орендарі, які й формують ціни на квитки та продукцію сувенірного магазину. В Угорщині переконані, що реклама такої установи як цей музей є надзвичайно тонкою і делікатною справою, оскільки у країні живе ще багато людей, причетних до подій, які знайшли своє відображення у експонатах музею. Тому дуже важливо не поранити почуття тих, хто не в змозі забути свої образи породжені комуністичним режимом. В той же час, він не повинен скидатися на комуністичну пропаганду. Протягом року парк відвідують приблизно сорок тисяч людей: угорці й іноземці в рівних частках. Угорці приходять переважно тому, що вони задаються питанням, що сталося з цими статуями, або вони хотіли б показати своїм дітям чи онукам матеріальні спогади про цей період. Іноземцями ж рухає цікавість, для них, парк може бути єдиним способом зазирнути у світ «за залізною завісою». Все більше і більше груп приходять зі шкіл. За даними анкет, люди зазвичай раді дізнатися, що ці статуї не були знищені. Вони знають, що ці статуї належать історії Угорщини і було б нерозумно заперечувати це. У той же час, вони не псуватимуть більше гарні площі Будапешта. У парку зараз виставлено 42 роботи. Половина з них великого розміру, інші маленькі скульптури чи погруддя. Вони були зібрані з вулиць Будапешта та з інших міст. Та все ж кілька пам'ятників залишилися на своїх початкових місцях у Будапешті, або були повторно розміщені над могилами радянських солдат, які загинули у Другій світовій війні. Оскільки парк намагається зберегти історичний момент 1992 року, тут більше не буде розміщено ніяких статуй. Єдина статуя Сталіна в Угорщині буда скинена під час революції 1956 року в Будапешті. Натовп скинув її додолу і порізав на метал, залишивши лише чоботи. Чи існують які-небудь політичні програми, святкування в парку? Ні, оскільки це не відповідає основній концепції парку. Це не пам'ятник, а музей. Memento Park можна орендувати для зйомок фільму, або інших подій, якщо це не заважатиме його безперервній роботи. Багато сцен угорських та іноземних фільмів вже було знято в парку. Крім того, це популярне місце для зйомки музичних відеокліпів. Для того, щоб відвідати Memento Park потрібно приблизно 20-40 хвилин, але, тут бували і гості, які впоралися в межах однієї хвилини, а також тих, хто прибув в 11 ранку і залишили музей в момент закриття.