Виноградів наближається до свого ювілейного Дня народження. Незабаром цьому древньому закарпатському теплому, зеленому і затишному місту виповниться 750 років. До відзначення дня народження свого міста виноградівчани підійшли серйозно. А надто ті з них, хто відчуває вдячність до своєї малої Батьківщини і має засоби виявити її у матеріальному сенсі, зробивши дорогий, але пам'ятний подарунок своїм співгородянам. Передісторія цієї розповіді така. Є у Севлюші площа. Невеличка, але у центрі. На ній колись був фонтан. Типово радянський, безликий і не дуже підходящий до атмосфери невеличкого закарпатського міста. Із часом фонтан зник, а у буремні 90-ті і площа дещо занепала. «Обросла» хаотичною архітектурою, втратила обличчя. Такою вона і була донедавна. Аж поки кілька років тому у місті не почали роботи спроби відновити її, повернути красу і унікальність невеличкого майданчика у центрі міста, який видно будь-звідки. Адже довкола - багато кав?ярень, крамничок а поруч пролягають три вулиці. Лише з одного боку площа торкається упритул забудови. Тому природно - відновити площу, відродити її красу, перетворивши на перлину міста, владі міста хотілося «по повній». Але на «по-повній» грошей у бюджеті не вистачало, а абияк - не хотілося. Тож і висіло це питання, не затверджене депутатами, чи не зо п?ять років. Й висіло б питання і далі, якби не меценати. Два виноградівські підприємці Йосип Фізеші та Йосип Шерегі, які подарували минулоріч рідному місту пам'ятник Виноробу, вирішили профінансувати будівництво фонтану. Утім, скоріш не будівництво, а створення. Бо ж робота, пророблена у пошуку саме того, що «прийме» місто, того, що впишеться у ансамбль, історію, культуру, стиль і менталітет Севлюша, поверне сюди епоху часів Старої Європи - тривала набагато довше, ніж процес самого будівництва. Вона була системною, копіткою і тривалою. Оглядаючи і фотографуючи будівельний майданчик, на якому вже встановлено не облицьований каркас чаші фонтану, автор зустрів одного із меценатів проекту, Йосипа Шерегі. І ось що він нам розповів: «Таку співпрацю із моїм діловим партнером Йосипом Фізеші практикуємо не вперше. Минулого року саме так у Виноградові було створено площу Винороба. Благоустрій площі профінансував бюджет міста. Лавиці, ліхтарі, бруківка, підведення світла, робітники, камери спостереження зводилися коштом міста. За це проголосували депутати і все пройшло добре. Але хотілося чимось прикрасити площу, яка просто просила «центру уваги». І таким центром став пам'ятник Виноробу, який оплатили ми з Йосипом. Звісно, було приємно почути слова подяки від офіційних осіб на відкритті скульптури. Але стократ приємніше мені бачити як пам'ятник живе. Біля нього радо фотографуються. На площі постійно людно. Діти, мами з колясками, молодь, літні люди відпочивають. І ми вирішили - якщо бізнес приносить якісь гроші - навіщо їх «трощити»? Треба ділитися. Хочеться лишити щось по собі. Я їздив Європою, дивився як влаштовані у містах сквери, площі - те, що подобається городянам і туристам. І бачив фонтани. Зовсім не такі, як у нас заведено. Інакші. Невеликі. І подумав - от би такий у Виноградові. Приїхав і розповів Михайлу Колодку. Ми дуже добре із ним попрацювали над Виноробом - нам дуже подобається результат і дуже, як я казав, подобається городянам. І виявилося, що у голові Міши визрів такий самий фонтан і навіть є ціла колекція фотографій із маленькими фонтанами. Такими, який би вписався у цю площу. І от ми його будуємо. Дуже чекаю на закінчення робіт і дуже чекаю на скульптуру, яка прикрашатиме фонтан. Бачив її у моделі, але ще не бачив у бронзі. Зараз вона відливається і скоро прибуде сюди. Але думаю, і про фонтан і про скульптуру вам більше розкаже їх автор - Михайло Колодко. Бо він вже рік живе цим проектом». Поговорити із Михайлом Колодком просто на площі було особливо цікаво, бо він не просто розповів про своє бачення, але й показав влаштування фонтану, продемонстрував моделі бронзових «голівок із гронами винограду» з яких тектиме вода і навіть запросив поспостерігати за вибором насоса, який качатиме воду у художній гідроспоруді. - Площа, на якій стоятиме новий фонтан, називається «Площа по вулиці Шевченка» чи «Площа по вулиці Миру» - каже Михайло Колодко. Саме на ній сходяться ці дві центральні вулиці міста. Маю ідею назвати її «Площа 750-річчя Виноградова». Звісно, кінцеве рішення за громадою, але ця назва була б гарною і доцільною. Бо саме до 750-річчя Виноградова ми відновлюємо цю площу, повертаючи її із запустіння і забуття до стану, у якому вона стане окрасою усього міста. На цій площі в радянські часи стояв фонтан, властивий тій епосі. Тонни води і тонни бетону. Нічого привабливого в ньому не було. Хіба що всі виноградвці згадують, що купалися в ньому. Він був як великий дитячий басейн. Тож виноградівцям треба буде трохи змінити своє ставлення до нового фонтану, бо повернути той фонтан не можна. Як не можна повернути дитинство... Та і не потрібно. Новим фонтаном ми повертаємо не лише власне фонтан, але ще й частинку їхньої історії. Історії Виноградова. Ця частинка буде у словах шістьма мовами, викарбуваних на плитах, якими ми облицюємо восьмигранний колодязь. І буде в образах. Серед них і головна фігура фонтану - дівчина, яка чавить вино ногами у діжці, і ковані кронштейни, і голівки-краники, з яких тектиме вода. Але найголовніше - сама форма фонтану, його формат. Він дуже далекий від того, що ми звикли бачити і по інерції будувати після СРСР. Це суто європейський формат. Саме такі фонтани збереглися у Голландії, Німеччині, Італії? - Побачивши фонтан увімкненим, я вже зрозумів, що у вільному падінні води, у її природному дзюркотінні є велика краса - це як закарпатські гірські річки. Але що пояснити тим, хто чекає потужних струменів води, водяну «корону» під великим напором, підсвітку зсередини? - Нахабність людини і її втручання у все виливається і в її бажанні покласти фонтан - таку складну інженерну споруду з потужними струменями води, під музику і т.д... Мені здається, що це неправильний напрямок від початку. Колись Людовік ХІV заклав ці засади культури будівництва, щоб усе було чітко, точно і гармонійно, гарно вистрижене. В цьому закладалася ідея того, що він скорив собі не тільки людей, а ще й природу. І весь той строгий і «твердий» напрямок, який пішов з часів Людовіка, неблизький мені по духу. Я б хотів, щоб відновився баланс: вода є водою і існує у фонтані для того, аби нас, людей, живити. Я хочу розсіяти це упередження людей стосовно інженерії фонтану. Тому що при самому тільки слові «фонтан» у людей виникає стійка асоціація, що це потужна регульована подача води під тиском, синхронізована з світлом, музикою і т.д. Все це спрямовано тільки на витискання більшої кількості грошей з того, хто заклав ті фонтани. Дорожезне обслуговування. Величезні площі басейнів. І при цьому - неможливість торкнутися струменю води без того, аби не стати мокрим цілому. Я б хотів наблизитися до того первинного покликання фонтану. Вода потрібна людині для того, щоб напитися чи освіжитися. В цьому випадку - духовно напитися. Вода має мати той елемент природної неприборканості. І хочу створити це духовне джерело у обрамленні води. Максимум архітектурних, структурних елементів, кованих, облицьованих полірованим і неполірованим каменем, увінчаних скульптурою, поєднати в такій спільній композиції, щоб було на що дивитися. Навіть узимку, коли води немає. Бо взимку, без води, на складному інженерному механізмові а-ля-СРСР на що ти будеш дивитися? На голу плитку? Там тільки механіка, а людини там немає. Я хотів якомога більше ручної роботи, залучити максимальну кількість спеціалістів, а не тільки свій фах - скульптуру. Щоб там доклалися й архітектори, й ковалі, і муляри, ? всі традиційні ремесла, які споконвіку служили на користь людям. Основним джерелом натхнення були фактично фонтани Риму, а духовно - ті гіпотетичні фонтани, які могли би бути на Закарпатті, якщо б закарпатські міста розвивалися тим шляхом, який був їм призначений. Коли ти дивишся на старовинні листівки Ужгорода чи Мукачева, ти розумієш, що це не провінційні міста. Вони не такими будувалися. Широкі вулиці, високі адміністративні будівлі ? видно, що будувався культурний центр. Прикро, що цей напрямок збився. І от такий маленький відгомін того культурного центру тепер потроху оживає у Виноградові та в його околицях. Я сподіваюся, що цей фонтан у Виноградові заживе таким життям, що можна буде і у традицію виноробства вдихнути той живий дух історії. - Фонтан і виноробство?! Як їх пов?язати ще, як не тільки через бронзову фігуру дівчини, яка чавить плоди виноградної лози? - Правда, відразу це не очевидно- Але ми придумали. Є бажання зробити таку спеціальну дерев'яну ванну, яка буде раз на рік вкладатися в фонтан. І на святі збору врожаю дівчата будуть чавити виноград у ній. А потім з того соку зроблять 300 літрів подарункового вина, яке громада зможе дарувати друзям з міст-побратимів. Так, як це колись і робилося... Ми навіть вже почали переговори про це із одним знаним виноробом? - Ой, це окрема цікава тема! Але ти, насамперед, скульптор. А у цьому проекті ще трохи і архітектор. Що б ти міг цікавого розказати про реконструкцію ось цієї будівлі, яка знаходиться перед фонтаном і прилягає до площі? І ще - про саму скульптуру? - А ось це - ще одна окрема і дуже цікава тема. Ходімо піднімемося на балкон будівлі - я все покажу. А фігура - вже на відливці. Про неї розкажу теж. Редакція Мукачево.net, прискореними темпами працює над розшифруванням інтерв'ю, обробкою фото і відео, щоб розповісти вам другу частину цієї цікавої історії якнайскоріш.