Приводом для скандалу стала назва посади, яку Іштван Грежа зайняв з 1 липня 2018 року. Вона звучала так: Уповноважений міністра з питань розвитку Закарпатської області і програми розвитку дошкільних навчальних закладів Карпатського басейну. Українське МЗС обурило те, що в назві угорського посадовця фігурує частина суверенної території України. Помилки в перекладі не може бути, адже в наказі на призначення Іштвана Грежі угорською мовою було навіть транслітерація «Kárpátalja (Закарпатська область) fejlesztéséért és a Kárpát-medencei óvodafejlesztési programért felelos miniszteri biztossá nevezem ki». Про нову посаду Іштвана Грежі стало відомо на початку серпня 2018-го року, коли конфлікт між Києвом і Будапештом дещо стих, але не вирішився. І ось така назва посади знову цей конфлікт перевела у публічну площину. Свою справу зробили й медіа, які назвали Іштвана Грежу угорським міністром чи навіть «смотрящим Будапешта» по Закарпаттю. Звісно ж з однозначними натяками на сепаратизм та агресивні наміри Віктора Орбана. Усе це серйозно контрастує з іміджом Іштвана Грежі на Закарпатті та Угорщині. Хоч вся Україна дізналася його ім’я лише півроку тому, угорський політик працює в Закарпатті з 2016-го року. У його портфоліо – низка соціальних, гуманітарних, економічних та культурних проектів, зокрема безкоштовні курси з угорської мови, програми реабілітації українських військових та відпочинок дітей учасників АТО, оновлення лікарень, передача медикаментів та вакцин, курси для сімейних лікарів, «план Егана» з фінансової підтримки малого бізнесу та багато іншого. З останнього – чергова партія вакцини, мікроавтобус для дитячого будинку в Сваляві та навіть рояль для Ужгородського музичного коледжу. Дійсно, Іштван Грежа уособлює сучасну політику уряду Угорщини в Україні, більше того, саме він її безпосередньо втілює та представляє. До весни 2018-го Іштван Грежа займав аналогічно до цієї «скандальної» посади, але вона була значно вищою за рангом: раніше Іштван Грежа був уповноваженим всього угорського уряду, а сьогодні він є лише уповноваженим одного міністра – віце-прем’єра Угорщини Жолта Шем’єна. Хай там як, але з серпня до початку листопада (тобто понад 3 місяці) Іштван Грежа не ризикував їхати в Україну. І лише коли міністри Павло Клімкін та Пийтер Сійярто домовилися про перейменування посади уповноваженого Іштван Грежа знову почав регулярно їздити на Закарпаття. Нова назва посади угорського посадовця тепер звучить так: уповноважений міністра, відповідальний за розвиток співпраці Саболч-Сатмар-Березької області та Закарпатської області, а також координацію програми розвитку дитячих навчальних закладів Карпатського басейну. Ця розмова відбулася наприкінці минулого року, коли Іштван Грежа зібрав у Берегові журналістів на діловий сніданок. – Чи не образливо вам, що в українських ЗМІ ви стали «зіркою» не завдяки реалізованим проектам, а скандалу з назвою вашої посади? – Американські маркетологи кажуть, що чорний піар – це також піар (посміхається). Тобто, я бачу і позитив у скандалі довкола назви моєї посади – нарешті в Києві дізналися про моє існування та чим я займаюся. – Поясніть, будь ласка, яку ж посаду ви займаєте та як так сталося, що назва вашої посади була сформульована спершу саме так. – Я не міністр, а лише уповноважений одного міністра. Моя попередня посада була значно вищою за статусом, я був уповноваженим уряду Угорщини (повна назва тоді звучала як Уповноважений (комісар) уряду Угорщини з питань співпраці Саболч-Сатмар-Березького району та Закарпаття – ред.). Коли підбиралася бюрократична назва моєї нової посади, то ніхто особливо не думав, що таке формулювання може якось не так сприйнятися, викликати негатив. Думаю, якщо б відносини між країнами на той час були хороші, то ніякого скандалу через мою посаду не було б. Наприклад, з Василем Боднарем, який коментував тоді цю ситуацію, я в дуже хороших відносинах. Зараз назва моєї посади вже всіх влаштовує: її дуже складно перекласти, вона не поміщається на візитівці, але після кількох місяців перемовин я нарешті можу повернутися до своєї роботи на Закарпатті. Крім цього, тепер я ще й відомий в усій Україні. За це дякую (посміхається) – Тобто ви стверджуєте, що це технічна помилка? – Так, без сумніву. – Гаразд. Тоді поясніть, в чому полягає ваша роль в Україні на новій посаді та як ви взаємодієте з іншими угорськими урядовцями, відповідальними за Україну – наприклад, Арпадом Потапі, Міклошеш Шестаком? – Я є уповноваженим, тобто представником віце-прем’єр-міністра Угорщини «без портфеля» Жолтана Шем’єна. Працюю у сфері національної політики, яку проводить угорський уряд, і в якій задіяні також кабінет прем’єр-міністра, МЗС та інші міністерства. Арпад Янош Потапі є державним секретарем, який відповідає за національну політику по лінії кабінету прем’єр-міністра. Також у цьому напрямку, але по лінії МЗС працює і Міклош Шестак, він є уповноваженим уряду з розвитку всього Карпатського басейну. Формально, я не підпорядковуюся Арпаду Потапі, але саме він фактично очолює в угорському уряді національну політику. Моя сфера відповідальності – це розвиток мережі дитячих садків у всьому Карпатському басейні. До речі, на це угорський уряд виділив безпрецедентну суму – 48 мільярдів форинтів (понад 150 мільйонів євро – ред.). Ця програма розрахована на 5 років – з 2016-го до 2021 року, і є найбільшою по відношенню для закордонних угорців за останні 100 років, тобто з часів Тріанонської угоди. Окремо до моєї сфери відповідальності входить Закарпаття. З 2016-го року я займаюся всім, що стосується цього регіону в рамках двох згаданих посад. Ці посади є унікальними, адже жоден інший регіон не має уповноваженого в угорському уряді, і це пов’язано із ситуацією, яка з останні 5 років склалася в Україні та на Закарпатті зокрема. – Саме така увага традиційно і викликає підозри… – Зрозумійте, 100 років угорська нація була розділена. Нарешті прийшов час, коли в національному питанні ми стаємо єдиними, і забезпечити цю єдність можна завдяки системними програмам для угорців, де б вони не мешкали. Хочу наголосити: не йдеться ні про яку ревізію кордонів чи сепаратизм. Угорщина сьогодні така за розмірами, яка є. Це беззаперечний факт. З іншого боку, якщо взяти Карпатський басейн як географічне поняття, то найчисельніша нація в ньому – саме угорці. Коли ми говоримо про підтримку закордонних угорців, то не маємо на увазі, що ця підтримка має бути спрямована проти держави, в якій угорці проживають. Навпаки. Наша головна ціль – щоб закарпатські угорці залишилися в Україні, на своїх рідних землях, і нікуди не виїздили, жили в мирі та достатку спільно з українцями, словаками, румунами та представниками інших національностей. Я зараз кажу про спільне майбутнє. Звісно, ще не все ідеально, але в Словаччині, Сербії та Румунії поступово з’являється розуміння, що Будапешт підтримує закордонних угорців не проти цих країн, а заради спільного добробуту. – Нещодавно у Києві був заступник угорського міністра МЗС Левенте Мадяр. Ви приїздили разом з ним. Це було знайомство з вашим українським колегою Миколою Балтажи? Є вже спільні напрацювання? – Це правда. Згодом пан Балтажи приїздив ще з робочим візитом до Будапешта. На мою думку, Київ призначив відповідальним за співпрацю із західними сусідами фахівця та хорошого дипломата. Пан Балтажи дуже позитивно ставиться до співпраці з Угорщиною. З іншого боку, виглядає так, що в Києві дуже мало знають про Закарпаття, наші проекти, їхні цілі. У нас же нема секретів, усе прозоро. Політика Угорщини на Закарпатті – це не сепаратизм, а добросусідство. Пан Балтажи був щиро здивований, коли дізнався, скільки угорський уряд допомагає Закарпаттю, в Києві про це нічого не знають, і мені складно сказати чому. Щодо спільних проектів, то ми завжди відкриті до співпраці. На мою думку, було би добре, якщо б Київ долучився до вже існуючих проектів, які вкрай важливі для Закарпаття. У першу чергу, реалізація кредиту розміром 50 мільйонів євро на спорудження об’їзної довкола Берегова у напрямку Мукачева та сполучення цієї дороги з трасою Київ – Чоп з одного боку й автобаном М3 з іншого. – На вашу думку, втілення цього проекту – це питання скількох років? – Це треба запитувати в Києві, Будапешт кредит виділив. Наша головна ціль – аби дорога була збудована, а не щоб кошти зникли, як це сталося з фінансами на реконструкцію українських КПП. – Левенте Мадяр в інтерв’ю казав про бажання Угорщини інфраструктурно інтегрувати Закарпаття, а відтак і Україну до ЄС. Інтерсіті Мукачево – Будапешт вже нарешті їздить, поїзд рушив так би мовити. Ваш колега з МЗС згадував також інтерес Wizz Air до аеропорту в Ужгороді. Можливо вам відомо про прогрес і в цьому напрямку? – Це одне з питань, про які й варто сьогодні говорити Києву та Будапешту, в першу чергу. Давайте казати правду: в таких інфраструктурних умовах, як є сьогодні, Україні можна лише мріяти про інтеграцію до Європейського Союзу. 50 мільйонів євро кредиту, про що ви згадували, – це лише крапля у морі тих ресурсів та зусиль, які потрібні. Додайте до цього питання сміття в Закарпатті та забруднення річок, Солотвино, яке може стати екологічною катастрофою та багато іншого. Відповідаючи прямо на ваше запитання щодо аеропорту, мені відомо, що перемовини йдуть, але про якісь результати повідомити не можу. – Не можу не зачепити мовне питання. Ви розповіли про безкоштовні курси української мови для угорців. Що це, тролінг, чи Будапешт переглянув свою позицію? – Це жест. Якщо в Києві наполягають, що закарпатські угорці не розмовляють українською, то давайте створимо умови для її вивчення. За останні 100 років Закарпаття перебувало у складі 6 країн, і наприклад літні люди могли українську мову ніколи й не вчити. Потреби такої нема навіть зараз, бо вони живуть в маленькому угорському закарпатському селі. В Угорщині також є румунські села, де люди не розмовляють угорською. Я там бував, моя колега була перекладачем. Не бачу в цьому трагедії. Хоч знати державну мову не є вимогою закону, на мою думку, всі угорці України повинні знати українську мову. У першу чергу, молодь. Це питання їхнього майбутнього в Україні, в якому ми зацікавлені. Вже десятиліття як Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство запропонувало рішення цього питання і поклало його на стіл українських урядовців план, як допомогти угорцям ефективно вчити українську мову, однак достукатися до чиновників дуже важко. Започаткувати безкоштовні курси української мови для угорців – це моя ідея. Ви знаєте, коштом угорського уряду ми вже втілили 5 безкоштовних курсів вивчення угорської мови для закарпатців. Тепер паралельно ще будуть курси української мови. За перші 48 годин, як було відкрито запис на курси, зареєструвалося 300 людей. Це не межа. Скільки буде бажаючих, ми всіх візьмемо. Загальний бюджет курсів української та угорської мови на Закарпатті складає на 2019 рік 1 мільйон 200 тисяч гривень. Це кошти угорського уряду. Читайте також: Українська для угорців: у Берегові офіційно розпочалися курси української мови для угорців Закарпаття Також хотів би згадати про український факультет в університеті Ніредьгази, який ми відновили. Українське самоврядування в Угорщині отримало від уряду нову будівлю. Ми готові профінансувати відкриття української школи, якщо буде таке бажання у громади українців. Тобто ми готові забезпечити мовні та освітні права українців, які живуть в Угорщині, та очікуємо аналогічного для угорців в Україні. Право вчитися на рідній мові від дитячого садочка до університету – це європейський принцип. Водночас, повірте, ми розуміємо, чому мовне питання настільки принципове в Україні, що українська нація ще формується. Ми в Угорщині також це проходили. Колись у нас були місцевості, де майже половина населення не розуміла і не розмовляла угорською. Багато визначних угорських постатей вчили угорську мову вже у старшому віці. Наприклад, Ферец Ракоці ІІ писав свої мемуари французькою. Не знав з народження угорську й Іштван Сечені. – Тоді логічно було би запитати про позицію Будапешта щодо закону про освіту. Продовження втілення 7 статті та виведення з-за її меж приватних шкіл є компромісом, і ви вже не вимагаєте скасувати або змінити саму 7 статтю, вірно? – Умови, які ви озвучили – це не більше, ніж компромісом. Я би сказав, один з можливих компромісів. Щодо 7-ї статті, то це дуже складне і делікатне питання. На жаль, угорські педагоги на Закарпатті інформують нас, що імплементація цієї статті вже розпочалась. Право угорців навчатися рідною мовою – це набуте право, а отже згідно з Конституцією України не може бути звужене. Ми за те, аби угорці вчили і розмовляли українською мовою, але ми проти асиміляції угорців та, аби через втрату мовних прав, угорці втратили свою ідентичність. На жаль, таку загрозу ми зараз бачимо. Але ще раз кажу, це питання – політичне, і давайте нехай політики спершу досягнуть компромісу, а тоді ми з вами ще раз на цю тему подискутуємо. – Домовилися. Давайте тоді насамкінець озвучте ваші цілі на найближчі 2 роки, поки діятиме мандат вашої посади уповноваженого. – Оновити всі угорськомовні садочки, побудувати кілька нових садків. Повністю оновити ліцеї угорських релігійних громад. Освіта угорською мовою на Закарпатті має бути якісною, стати брендом. Також планую продовжити на Закарпатті всі розпочаті угорським урядом соціальні, економічні, гуманітарні та культурні проекти, нарощувати їх і працювати системно. Наша ціль, – щоб закарпатські угорці залишилися в Закарпатті, не виїздили за кордон, були законослухняними громадянами України, жили в мирі та порозумінні з українцями. Радимо також переглянути перше інтерв’ю Іштвана Грежі за підсумками першого року своєї роботи в Україні