Власне, сама страва із розтопленого сиру була радше приводом – суть зустрічі полягала в обговоренні перспектив сільського туризму в Карпатах. Під гарячий сирний аромат гостям представили й унікальну книжку – працю Еде Еґана «Економічні можливості наших Карпат», перевидану за джерелом 1890-го року. Наприкінці XIX століття видатний угорський економіст розробив цілу стратегію розвитку бідного малоземельного регіону за допомоги ефективного хазяйнування в сільському господарстві. І – його ідеї і нині на часі. Це – ніщо інше, як рецепт, як зробити карпатян заможними на своїй землі, тлумачить Павло Чучка, Баранинській війт, визнаний найуспішнішим сільським головою України. Еґан вважав високогірне скотарство, зокрема, усе різноманіття молочного виробництва, – найвищим мистецтвом сільського господарства. Те, що не всі його задуми прижилися на ґрунті роздируваного між державами регіону, змусило Еґана сказати: цей край – це Східна Швейцарія, що не відбулася. Працелюбні люди і гірські краєвиди – ось що спільне між Закарпаттям і Швейцарією нині. А ще, як виявилося, сир… Дізнавшись про традиції карпатського сироваріння, пані Магдольна Товарі (засновник підприємства Fondue Original, Будапешт), приїхала на Закарпаття з ініціативою налагодити тут виробництво фондю, а за разом - і розвивати туризм. Угорська гостя вже відшукала підходящий для цього проекту сир. «Селиська сироварня» сьогодні – єдиний виробник твердого сиру в краї, і – головний партнер ініціативної угорки в перспективі. «Це – справа для туризму. Адже ми їдемо до Швейцарії, Франції та Італії кататися на лижах, а під час відпочинку на схилах неодмінно куштуємо й фондю. Я вважаю, що так має бути і тут, і що увесь світ приїде у ваше чарівне Закарпаття – відпочити, подивитися на його красу, ну а межи тим – і поїсти фондю, із місцевого сиру», - розповідає жінка, котра привезла ідею сирної страви зі Швейцарії спершу до себе в Угорщину, а відтак зайнялася ідеєю її просування у Карпатському регіоні. Уже триває співпраця з двома сироварнями Румунії і ось – засновник «Селиської сироварні» Петро Пригара нарізає велике кружало легендарного витриманого сиру «Нарцис», аби продемонструвати: карпатський сир - чудовий. «Так, ми говоримо: наш сир виготовлено за швейцарською технологією. Це – бренд і, так, я вчився варити сир у Швейцарії. Але історія сироваріння в Карпатах, наші традиції, дозволяє нам пишатися тим, що виготовляємо саме карпатський сир». Зараз завдяки тому, що здають молоко на сироварню, мають зарібок мешканці не тільки Нижнього Селища, й ще кількох сіл Хустщини. Петро Пригара зізнається: мріяв би, аби таких підприємств у краї було більше – і селянам користь, і сировари могли б допомагати один одному у розвитку. Відомий своєю увагою до всього закарпатського, рідного, Баранинський сільський голова Павло Чучка зазначив, що в закарпатців здавна була подібна до імпортного фондю страва – мачанка. І подарував пані Магдольні виготовлені нашим різьбярем дерев’яні палички для сиру – такими здавана користувалися на полонинах, і вони дуже подібні на традиційні інструменти для фондю… Тим часом пані Магдольна не поспішає розкривати усіх фондю-тонкощів, розповідає: страва складається із спеціальним чином приготованого сиру, білого вина, дещиці крохмалю і… Натякає: мріє, що незабаром багато хто дізнається цей рецепт, головна складова якого – сир, виготовлений у Карпатах, а головне – знатимуть смак… Сама ж страва – вельми символічна: за спільною круглою чашею вона об’єднує різних людей і, дружньо куштуючи фондю, вони так само злагоджено можуть і домовитися про спільну працю для розвитку регіону. Власне, у п’ятницю ввечері так і сталося. До прикладу, саме за фондю з келихом закарпатського вина завідувач кафедри туризму УжНУ Федір Шандор зазначив: незабаром у краї має відкритися новий туристичний шлях – Сирний…