Крихітка: «Я просто артист, у якого є публіка» (ФОТО)

Солістку «Крихітки» Кашу Сальцову можна порівняти хіба що з легендарною PJ Harvey: на українській та російській естрадах немає нікого подібного до неї. Сама ж Каша до цього порівняння ставиться з надзвичайною повагою та вдячністю. Не зважаючи на російське коріння найголосистішої «крихітки» країни, гурт надає перевагу виключно україномовним текстам. Оскільки, у них «на першому місці», не комерційна привабливість, а народна любов. Як Ви позиціонуєте себе в українському шоу-бізнесі? Яку нішу займаєте? Чесно кажучи, як автор. Говорити про якість жанрові рамки було б дивно. Я просто артист, у якого є публіка. Саме для неї ми граємо. І для мене була б велика честь, стати народним артистом: таким, якого визнає народ, пісні якого співають. Чи є конкуренція саме у тому музичному стилі, в якому працюєте Ви? Я не можу сказати, що у нас є стиль. У нас є «Я». Знаю, що є й інші автори, які співають про щось своє, але конкурувати безглуздо. Є й багато дівчат, з якими можна було б помірятися октавками, але це так по-дитячому. У той самий час, ми дуже дієві. Тому є конкуренція «хто більше зробить». А щодо якогось протистояння, то ні, – це ж Україна. Чи змінилася ваша публіка зі зміною назви гурту? Думаю, що так. Але, щоб остаточно переконатися так це чи ні, ми чекаємо на вихід нового альбому. Тільки тоді ми зможемо дізнатися, якою є публіка «Крихітки». Яка назва Вам подобається більше: сьогоднішня чи колишня? Думаю, що шлейф «Цахес», буде тягнутися за нами дуже довго. Через судові справи, мені навіть довелося відкривати торгівельну марку «Крихітка Цахес». Тому зараз я можу випускати одяг для неслухняних дітей або, скажімо, відкрити салон краси. (сміється) У Вас російське коріння: яка з мов ближча до душі? Російською я не співаю. Тільки з батьками спілкуюся. І коли я, як продюсер групи, замислююсь на тим, що комерційно вигідно написати російськомовну пісню, щось типу «привет Родине», розумію, що не зможу. Як російськомовний автор, я пишу інакше, складно… я погано себе знаю. Мені потрібно вимкнути все українське, хоча б на півроку, сісти десь під Волгоградом, замислитись над тим, чим живе моя Батьківщина, як я себе тут почуваю… Якщо у мене буде якась внутрішня криза пов’язана з цим, то, можливо, і чкурну кудись між Пемзою та Перм’ю, подумаю над своєю авторською поведінкою. Наскільки далеко можуть зайти Ваші експерименти зі стилем? Поки працюємо, поки «пре» – будемо експериментувати. Яка різниця як називається стиль. Є безліч виконавців, у яких його просто немає, – Бйорк, до прикладу, – у неї є Бйорк. І в нас є тільки ми. Вас порівнюють із PJ Harvey. Як вам така аналогія? Це для мене велика честь, звичайно. Вона надзвичайно сильний автор і прекрасно виступає. Вам коли-небудь доводилося користуватися фонограмою? Ні, нафіга. От тільки на «Фабриці зірок» нам сказали, що тільки Тіматі буде співати без фонограми. І ми подумали: Тіматі, так Тіматі… добре. (посміхається) Чи є якість труднощі у спільній роботі гурту чи мають місце міжособистісні конфлікти? У студії я достатньо нервозний персонаж, а хлопці проявляють до цього велике розуміння. Їм, часом, доводиться бути моїми особистими психоаналітиками. Був час, коли Діма, поки я щось не запишу, просто закривав мене у студії і йшов кататися на велосипеді. Що у Вашій роботі для Вас є найціннішім? Від чого Ви вже не в змозі відмовитись? Цей резонансний дотик із публікою, коли ти приїздиш до чужого міста, до людей, які тебе ніколи не бачили, і ви знаходите якісь точки дотику. Це magic. У такі моменти відчуваєш, що живеш справжнім життям, що це не ілюзія. Немає ніякого «трешу», синдрому клерка, типу: «Fucking shit! What is going on?» Я чудово розумію, що відбувається навколо. Наскільки важко Вам було пережити втрату людини, яка так багато робила для Вашого гурту? (мова йде про смерть одного з учасників гурту) Рік депресії і ми знов на колесах. Точніше, рік на колесах і ми знов на колесах. Просто зараз, у нас є своя людина «там». Ми до тепер думаємо, що б Міша сказав, що б він подумав... Вас ніколи не побачиш у якихось «брудних новинах». Це частина Вашого образу, піару чи так виходить само собою? Які «брудні новини»? (посміхається) Я суджуся із компанією звукозапису – це досить брудно. Розглядаються два судові позови – вони відвойовують у нас авторські права. Також, інколи, я дозволяю собі не надто коректні висловлювання щодо наших політиків. А з приводу іншого, то я ніколи не розповідаю з ким і як я сплю, воно нафіг нікому не треба. У нас хороші пісні і я завжди намагаюся, щоб громадянин не поборов у мені співачку. Адже, люди приходять подивитися на мене не через громадянську позицію чи дотепність у Твіттері, а через те, що їм близька наша музика і тексти. Тому, я не хочу зловживати людською довірою і часом. Мені немає часу займатися дурощами, тим паче, що я активно займаюся справою виживання «Крихітки». Чи плануєте у цьому році візит до Закарпаття? Ми б залюбки. От тільки потрібно знайти спонсорів, які взяли б на себе витрати. До речі, в Ужгороді ми концертували минулого року, було дуже приємно. Були і на Open Air вечірках. Хотілось би з'їздити до Вас ще раз. (посміхається) Кілька слів для наших читачів. У кожної людини є щось, що вона робить найкраще. Знайдіть це і робіть з усіх сил.