Наприкінці минулого року рунічна таблиця з надписом населеного пункту давніми язичницькими угорськими рунами (роваш) з’явилася біля села Малі Селменці. Тут було влаштоване урочисте відкриття та ходу з угорськими прапорами за участі депутата Європейського парламенту Бейли Ковача, голови угорського Фонду „Rovas” Ласло Шіпош та угорського парламентера д-ра Чаба Дюре. Кому вигідна «рунізація» Закарпаття? Як відомо, це село було роз’єднане між двома державами після 1946 року. З 2005 року тут діє КПП між Україною та Словаччиною для пішоходів та велосипедистів. До цього, у 2003 році,на прикордонному переході були встановлені як символ розподілу дві половинки так званих Секейських воріт. Одна – із словацького боку, інша на відстані 20 метрів, вже на українській території. Тепер на в'їзді до села встановили і рунічну табличку, як вже у багатьох селах Закарпаття (насамперед на Берегівщині, Мукачівщині, Виноградівщині та Ужгородщині), де мешкають угорці. Зробили це і з словацького боку - у Великих Селменцях. «Рунізацію» Закарпаття висвітлює спеціальний веб-сайт. Як відомо, рунічне письмо угорці використовували до 995 року, а після офіційного прийняття християнства суворо заборонено як язичницьке Св. Іштваном І, першим королем Угорщині. Насамперед тому, що руни використовували у давній магії та ритуалах і кожна літера несла ще й певне магічне значення.Угорці змушені були перейти на латиницю. Однак сьогодні рух за повну «рунізацію» Угорщини набирає популярності, вивчення рун пропонують включити навіть до шкільній програми. У зберігачів рун є бажання відокремитися від держави Найдовше рунічне письмо зберігалося у народу Секей, які мешкають на території сучасної Румунії (Трансільванії) і відносять себе до угорської нації. З початку 1990-х років серед секеїв, яких нараховується нині 670 тисяч, почав активно розгортатися рух за автономний Секейський край у складі Румунії, яка юридично є унітарною державою. 5 вересня 2009 року представники місцевих рад у румунському місті Одорхею-Секуйескпроголосили автономію регіонів Харгита, Ковасна і Муреш. На з’їзді були затверджені гімн, прапор, герб і адміністративна мапа Секейської автономії. 12 березня 2010 року на другому з’їзді було вирішено надати угорській мові офіційного статусу на регіональному рівні. Однак центральна влада Румунії не визнала законність рішень цих зборів. У 2011 році Демократичний союз угорців Румунії (ДСУР) створив адміністративну раду Секуйськогокраю, а група європарламентарів об’явила про відкриття в Брюсселі представництва Секуйськогокраю при Європейськомупарламенті. У відповідь на це МЗС Румунії дав зрозуміти, що подібна адміністративно-територіальна одиниця не має під собою жодних конституційних та законних підстав. Варто відзначити, що угорці в Румунії складають 6,6% населення. За голоси угорського електоратузмагаються дві партії - Демсоюз угорців Румунії, яка виступає за надання автономії для Секуйського краю, і більш радикальна Угорська народна партія Трансільванії, що наполягає ще й на федералізації країни. Минулого року Сенат Румунії заблокував законопроект про надання угорцям-секеям територіальної автономії. Тоді лідер Народної партії Трансільванії Тібор Торо закликав до проведення масової демонстрації протесту 24 листопада 2012 року у місті Сфинту-Георгіе. Також з 1 січня 2011 року в Угорщині набрало чинності нове законодавство про порядок надання угорського громадянства представникам діаспори. Документи на отримання угорського громадянства, за інформацією Будапешта, вже подали тисячі громадян Румунії. Руни – це просто традиція, а не заклик до сепаратизму? У встановленні давніх рунічних знаків та секейських символів на Закарпатті (абсолютно невластивих для даної місцевості)політичні лідери місцевої угорської діаспори не вбачають нічого поганого. І спростовують думки, що це буцімто пов’язано з бажанням створення Притисянської угорської автономії на території Закарпатської області. Як відомо, перший рунічний знак на Закарпатті було встановлено перед всіма в’їздами у місто Берегово у квітні 2011 року за сприяння представника ультраправої угорської партії «Йоббік» Бейли Ковача та міського голови Іштвана Гайдоша. Не виключено, що подібні таблички незабаром з’являться також перед в’їздами до Виноградова, Мукачева та Ужгорода, де також приживає чисельна угорська громада.