Батьківщиною сидру вважають Францію. За легендою, король франків Карл Великий одного разу сів на мішок із гнилими яблуками, з яких виділився зброджений сік. Однак іспанці вважають, що сидр започаткували їхні предки – кельти-мореплавці, які розбавляли питну воду яблучним соком. Під час плавання він зброджувався і тривалий час був придатний для вживання. Хоча грецький географ Страбон заявляє, що сидр вживали і давні греки, і римляни, і… навіть євреї. Так чи інакше, але сьогодні сидр є популярним слабоалкогольним продуктом у Франції, Іспанії, Великобританії, Німеччині, Швейцарії, Ірландії, Італії. Найбільше цього напою виробляють у провінціях Астурія, Кантабрія, Галісія в Іспанії, Нормандії та Бретані – у Франції. Цікаво, що самі бретонці є також нащадками легендарних кельтів. Упродовж багатьох століть сидр виробляли в селянських подвір’ях. І лише в 19 столітті цей напій почав завойовувати широку популярність у Франції. Згодом бум на сидр заполонив Іспанію. Великобританію. Правда, у Німеччині, Швейцарії, Австрії цей напій одержав назву «апфельвайн» – яблучне вино. Нині цей натуральний шипучий напій виробляють тільки в тих областях Європи, де склалися історичні, географічні та кліматичні умови для вирощування спеціальних сортів яблук для переробки на сидр. Гіркі, кислі, терпкі яблука, непридатні для звичайного вживання, є основою для виготовлення якісного сидру. Ферментація, бродіння, освітлення – ці основні технологічні процеси повинні відбуватися тільки за рахунок природного цукру та яблучних дріжджів без будь-яких добавок і барвників. Сьогодні у Європі навіть модно купувати сидр з незначним осадом на дні пляшки, бо це підкреслює його натуральне походження. Можна з упевненістю стверджувати, що сидр – справжній напій здоров’я: він виводить з організму холестерин, очищає нирки, виводить шлаки і токсини. У Франції та Іспанії вживання сидру зведено у ранг культу – ним смакують вранці, на обід і ввечері. Крім того, цей напій є відмінним аперитивом. В Україні сидр поки що не має належної традиції у його вживанні. Хоча вже упродовж останніх років тут налагодили виробництво двох його марок. Однак сумнівно, що на цих заводах дотримуються правильної технології виготовлення цього напою. Адже тут потрібні спеціальні сорти яблук, крім того, левова частка технологічного процесу вимагає ручної праці. Аналізуючи вищесказане, можна стверджувати, що більше шансів на виготовлення високоякісного натурального сидру мають невеликі фермерські господарства та агросадиби. Саме з цих міркувань вперше на Закарпатті за виготовлення цього напою взявся власник агросадиби «Кельтський двір під Ловачкою» Юрій Клованич. Саме тут уже сьогодні є можливість спробувати справжній напій кельтів – яблучний сидр типу брют (сухий сидр). В його основі – напівдикі стародавні сорти яблук, які ще збереглися у віддалених районах Мукачівщини та Ужгородщини. Саме вони надають напою неповторного яблучного аромату. До речі, процес дозрівання сидру триває майже п’ять місяців. Тож, у День св. Мартина, який уперше відзначатимуть у Мукачеві 11 листопада, у дегустаційному підвалі «Кельтського двору», крім унікальних виноградних бренді та різноманітних фруктових настоянок, можна буде насолоджуватися унікальним на теренах Закарпаття напоєм із яблук – сидром під мелодію всесвітньовідомої бретонсько-ірландської застільної пісні «Ev Sistr» («Пий сидр»): «Пий сидр, Лау, сидр добрий, Кружка, кружка, півлітрівка, Сидр зроблений для того, щоб його пили, А дівчата – щоб любили…»