На перилах Київської набережної в Ужгороді зав‘язали вузлик на пам’ять (ФОТО)

Про те, що інтерес до міні-фігурок, створених ужгородським скульптором Михайлом Колодком, постать якого поступово стає одіозною, але водночас і культовою, не вщух, свідчить постійних рух зацікавлених споглядачів довкола його робіт. Діти охоче труть міх Миколайчика, замовляючи подарунки на зимові свята. Біля Свободки радісно фотографуються пари та просто молодь. До слова, незабаром, 12 серпня у день Ужгородської Регати їй доведеться попрацювати за своїм прямим призначенням – маяком. Біля колись втраченого і віднайденого Ференца Ліста фотографуються туристи, які оглядають будівлю Закарпатської філармонії-синагоги. А біля Швейка, за свідченням очевидців, нещодавно творилася геть кумедія. Незнайомий своїм закарпатським колегам тележурналіст, вочевидь, приїжджий, записував стенд-ап, після якого зліпив з витягненої із рота жвачки щось на зразок мікро-скульптурки і всадовив на перила поруч зі Шейком. А не далі як сьогодні чотирирічний юний ужгородець, гуляючи з мамою, цілком серйозно виструнчився перед Шейком, віддав йому честь, козирнувши, і карбуючи крок закрокував набережною. Фігурки, попри бурчання незадоволених, яким ніколи і нічим не догодиш, живуть своїм життям. І ось на черзі – наступна. Перший крок для її появи вже здійснено. Буквально у тридцяти метрах за Шейком, далі по набережній у одному місці перила були дещо зігнуті. Час та людський фактор не пощадили їх. Саме це, трошечки пошкоджене місце було обране скульптором, автором усіх чотирьох міні-скульптур для свого наступного бронзового дива. Наразі автор провів підготовчу роботу, зав’язавши трубу, на яку згодом планує всадовити чергового, пов’язаного із Закарпаттям героя. Як він каже сам – це вузлик на пам’ять. Собі й ужгородцям. Адже незабаром у героя, який стане наступним – день народження. Вже зовсім скоро, 28 липня. Саме приурочений до цієї дати і з’явився вузлик. Він став водночас і натяком, що допоможе розгадати персону наступного бронзового героя, на якого очікує Ужгород. Вузлик-нагадування не тільки собі, не тільки ужгородцям, а й своїм однодумцям. Виявляється, довкола ідеї надання Ужгороду туристичної привабливості, відродження його історичної ідентифікації, повернення ужгородцям забутих імен справжніх героїв, сформувалася ціла група ентузіастів. Назвали вони себе UNgANG. Про те, що означає це дивне слово і про саму групу відроджувачів подиху історії ми розповімо незабаром окремим матеріалом, а поки що – невеличкий коментар від автора скульптур, які полюбилися абсолютній більшості ужгородців. – Михайле, новий герой дуже несподіваний. Всі очікували заявленого раніше Бейлу Бартока чи Ведреша і Родена. А тут – вузол, який явно ні тим-ні сим. Хто це буде? – Ну, я дав хорошу підказку цим вузликом. Якщо ужгородцям буде цікаво відгадати хто це – нехай спробують. Але ось я тобі намалюю ескіз-відгадку – як буде геть нетерплячка знати – покажеш. Скажу зараз лише, що це – справжній закарпатець, відомий на увесь світ герой, славетний і вже увічнений у пам’ятнику на території Закарпаття. А щодо «плановості». Вийшло так, що ці роботи вже живуть своїм життям і я їм не дуже хазяїн. Виникають як собі хочуть, мандрують без дозволу, он як Ліст. Пропав-знайшовся. (сміється). Мені закидали, що я ліплю роботи дуже в Угорський бік. Що ж… Угорщина – частина нашої історії. Але закинути мені нічого, бо наш новий герой, на створення якого мене надихнув Павло Чучка – 100%-ний русин-українець, Швейк – Чех. Дорікнути мені нема чим. Я хочу щоб ужгородцям було веселіше, цікавіше у своєму місті. Щоб до нас хотіли приїздити і дивитися у тому числі і на цю галерею вздовж річки. Єдине чим мені можна дорікнути – це те, що я ставлю ці фігурки, в основному, на свої гроші і… без дозволу. Але знаєш – якщо на Миколайчика було благословення мера і воля мецената, який має вплив у місті і оплатив фігурку – Михайло Качур – то я вже ставитиму й інші. Буду вважати, що я знайшов дірку у законодавстві. Такі малі форми не треба погоджувати у художній раді, яка у нас абсурдна і повністю совкова, ганяє художників по п’ять разів по кожній роботі. Які ж це скульптури? Скажи комусь що це скульптури – засміють. І правильно зроблять. Це – міні-портрети цікавих, достойних історичних постатей, персонажів і міфічних героїв. І у мене з однодумцями є план з їх допомогою повернути Ужгороду його самобутність, частку його історії, зробити його це прекраснішим і цікавішим містом, ніж він є зараз. Відгадка для нетерплячих: на зав’язаних вузлом перилах всядеться світо знаний силач закарпатського походження Іван Фірцак-Кротон. Він же – персонаж улюбленої дітлахами книги Олександра Гавроша – Іван Сила.