Нині земляки усі працюють з виноградом. Люди беруть вихідний на роботі, аби вчасно зібрати грона із лугова чи в винниці, поки ягоди не почнуть обсипатися. Заради такої оказії дехто із заробітчан навіть повертається на тиждень-два додому, бо робити з вином – діло не жіноче. Хоча останніми роками все більше газдинь хвалиться, що вони самі без чоловіків давлять вино. Процес виглядає так: спочатку весь урожай (залишають декілька корчів їсти дітям чи чавити свіжий сік або на компот) зривають та перемелюють на спеціальному млинці в діжку. Там вино бродить два-три дні (зараз для цього якраз хороша , тепла погода). Багато хто любить вживати винний квас – його називають «мушт», це виноградний сік, який тільки-тільки почав бродити й ще не надбав кислого присмаку. Як почалося бродіння, господар встановлює шахтув – спеціальний винний прес, і вичавлює зброджений сік. Багато хто заготовлює також «спелане» вино – коли сік виспилують мискою й зливають у жідку для подальношо бродіння. А тоді вже перепускають через прес густу масу ягід. Залишки віджиму, які складає шкірка ягід та «щопки», газди зазвичай ще переганяють на горілку – вона називається «тиркилівка», й дуже ціниться. Вичавлений сік зливають у діжку в пивниці, більшість ще додає туди цукор (кількість залежить від цукристості винограду, яка щороку інша й залежить від кількості сонця, яку отримав виноград за період дозрівання). Там вино бродить ще кілька тижнів. Після того, як вибродило, діжку закупорюють й вино достигає: набирає колір та смак. Пити його починають зазвичай в грудні-січні. Але нетерплячі господарі чи любителі вина вживають й молоде вино, ще мутне й з бульбашками, вже на початку листопада. Для того, аби робити вино, у кожного газди є серсама – тобто, необхідний реманент. Це млинець, шахтув та бочки. Як правило, вони переходять від батька до сина – ці технічні прилади завжди були і є в ціні. Кому не дісталося від батька — просить у сусіда чи в родичів. Домашнє червоне вино газди на Закарпатті найчастіше роблять із технічних різносортів винограду «ізабела», з додаванням для кольору сортів "кадарка" та "каберне". Тетяна Когутич, для Mukachevo.net