Ще вчора, лише приїхавши з Києва, я хотів розповісти вам, дорогі друзі, про важку подорож нічним автобусом в Київ, про життя Майдану, про великий Закарпатський намет поблизу Поштамту, про багатьох друзів та незнайомих людей, про дуже смачну кухню, про шматок «Йолки на крові», про барикади, про квіти на місці злочину - де били і вбивали наших дітей, про хлопчиків - "гарматне м’ясо" у шоломах на Банковій, про неймовірний настрій під час Маршу мільйону, про відчуття свободи та захоплення - все це бачили і відчули тисячі Українців, які стікаються з усієї нашої великої та прекрасної країни до столиці. Недільний день 8 грудня був останнім мирним днем Майдану. Вже у понеділок стало зрозуміло, що влада вирішила вдатися до силового методу та проігнорувати волю мільйонів людей. Наразі актуально як ніколи - кожний Громадянин України повинен заявити про своє Право на Волю, Свободу та Гідність називатися Людиною. Зараз, саме зараз йдеться вже не про політику або підтримку опозиції - мова йде про те, чи Україна залишиться країною, в якій жити нам та нашим дітям. Ми всі саме сьогодні маємо показати і сказати цій злочинній владі - МИ є і ми НЕ ЗГІДНІ! Кожне місто та кожне село має вийти на вулиці і підтримати наших братів та сестер, які нині виборюють право для всіх нас на Життя у вільній країні. Я впевнений, що Майдан Україна не завершиться, аж поки не буде докорінних змін. Не бійтеся, вставайте! Чекати більше не можна! Олександр Ворошилов, фото автора