Коли у березні цього року Олександра Ледиду призначили головою Закарпатської ОДА, в області відразу почали сперечатися, кому більше пощастить з новим губернатором – В.Балозі, С.Ратушняку, О.Кеменяшу. Утім, всі знали напевне – точно не пощастить Павлові Чучці. На Закарпатті вже не перший рік пліткують про давній та запеклий особистий конфлікт між односельчанами. Хоча Олександр Ледида це заперечує. «У мене конфлікту з Чучкою немає», – зазначив голова Закарпатської ОДА під час онлайн-спілкування з читачами порталу «Мукачево.нет». За словами губернатора, у голови Баранинської сільради конфлікт не з ним, а з законом. І ось 30 липня Ужгородський міський суд виніс Павлові Чучці вирок – рік умовно та два роки позбавлення права обіймати державні посади. Підстава – невиконання сільським головою Баранинців рішення суду та перевищення влади. Таким чином, участь колоритного Павла Чучки в місцевих виборах, у тому числі мерських перегонах, опинилася під великим знаком запитання. А в області, та і не тільки, відразу заговорили про помсту губернатора. Переконує у цьому і сам голова Баранинської сільради. Поки Олександр Ледида відбувається мовчанкою, Павло Чучка не цурається коментувати ситуацію, що склалася. До Вашої уваги – ексклюзивне інтерв’ю порталу «Мукачево.нет». – Павле Павловичу, скажіть будь-ласка, Ви злочинець? – ...(посміхається) Ні, я не чинив зло. Я добродій. Однак, за рішенням суду, я – кримінальний злочинець. – За що ж Вам тоді дали рік умовно? – Я порушив основний закон тоталітарної держави: з владою жити – владі служити! Я ж, служу тому, хто мені цю владу дав. Мене обрали мої односільчани, а не призначили на посаду згори. – Розкажіть детальніше суть справи, за якою Вам винесли вирок? – Три роки тому суддя зобов'язав мене передати печатку та інші атрибути сільського голови колишній депутатці, а згодом просто громадянці, яка працює гардеробницею на Ранчо у Ледиди. Таке рішення, нібито було прийняте в початковій школі села Барвінок, колишніми депутатами сільради. Інший суд скасував цю «шкільну сесію». Виникла колізія, правовий ступор. Однак, після того, як Ледида став губернатором, справа зрушилася, – і я кримінальний злочинець, який не виконує «заказних» рішень суду. – Що далі – процедура оскарження? – Так, я готую апеляцію на вирок суду першої інстанції. Цей вирок базується на показах зацікавлених змовників і не бере до уваги наші заперечення. Так не чесно. Адже за чотири роки судової тяганини відбулося понад 300 судових засідань, і з них 42 рази я їздив до апеляційного суду до Львова, крім того, кілька разів до Києва, до ще вищого апеляційного суду. Отож, тут далеко не все так просто, як це викладено іменем України на 24 сторінках Вироку. – То Ви продовжу те очолювати Баранинську сільраду? – Так, до рішення апеляційного суду я залишаюсь головою сільради. – Чи часто до Вас у село навідуються КРУ, санітарно-епідеміологічна служба, прокуратура, чи хто там ще? Що шукають, перевіряють? – Та вони нас не навідують, вони вже «приписалися» тут. Шукають злочини: перевіряють фінансово-господарську діяльність, законність прийнятих рішень. СБУ, наприклад, контролює табель виходу на роботу. На днях мене оштрафували на 255 гривень за відсутність каналізації у селі. Я нарахував 7 структур, які майже одночасно кинулися з перевірками до сільради. Довелося встановити чергу між ними, бо на всіх одразу в сільради не вистачає ні робочих місць, ні працівник в, ні часу. Є ще й інша поточна робота. – Як гада те, чому така раптова зацікавленість? І хто за цим стоїть? – За цим стоїть, сидить, лежить, не спить житель сільради Ледида. Нині він губернатор. Скоро нові вибори, за перемогу на яких він відповідає головою. Це його останній шанс. Перший свій шанс він просвистав на президентських виборах в області, по Баранинській сільській раді, в рідному селі Барвінку. Тому спішать позбутися конкурентів. Мене знімають судами. Дякувати Богу, що не зарізали, як ректора УжНУ Володимира Сливку, або не відрубали голову, як Гонгадзе. Це вже очевидний прогрес української демократії. – Вам коли-небудь хабарі за виділення землі пропонували? – Пропонували й зараз пропонують! Типу: «Павло Павлович, Ви ж розумієте, я в боргу не залишуся...». – То які у Вас відносини з Вашим майже сусідом, нинішнім головою Закарпатської ОДА Олександром Ледидою? – Ворожі. Останні 4 роки листуємось через прокуратуру. – Через що виник конфлікт? – Через те, що я виграв вибори. І не на Ранчо «Золота Гора» розповідати дядькові Ледиді про плани на територію, яку теперішній губернатор звик вважати своїми землями. Думаю, у Бараницях на цвинтарі лежить моїх родичів на багато більше, ніж Ледидових родичів у Міжгірському районі. Ледидове Ранчо разом з барвінківським цвинтарем розташовані на гектарах мого діда, Павла Чучки-найстаршого, колишнього старости села Баранинці у 30-тих роках ХХ століття. Інтереси громади, яку я представляю, не збігаються з комсомольськими амбіціями пана Ледиди. Для нього сільрада це – бізнес, а для нас самоврядування – це спосіб змінити наше життя на більш цивілізоване. І наші успіхи вражають навіть нас самих, оскільки здобутті в умовах постійних репресій та обструкцій. Повірте, дуже важко плисти проти течії, особливо у сірчаній кислоті. – Ви все ще збираєтесь йти в мери Ужгорода? – Так, зважую пропозиції та шанси. – Від кого саме? – Від Батьківщини і від Народного Руху. Обидві цікаві, однак мене цікавить перемога, а не участь. Без міцної командної вертикалі аж до парламентської фракції її не здобути. Це проблема усіх опозиційних кандидатів (помаранчевих). Спасибі Ющенкові! Цікаво, кого виставить на мера Ужгорода офіційна влада. У 2002 році від влади йшов Віктор Погорєлов. Тоді я йому програв, став другим. Другим стати не важко і при нинішніх варіантах. А який сенс? Проте когось і це лякає, як бачите. – Гадаєте, цього разу зможете перемогти? – Цього разу зможе перемогти кандидат, який вступить у «двобій» з Ратушняком. Тобто, якщо вибори проходитимуть за формулою: «Ратушняк – Погорєлов», «Ратушняк – Чучка», «Ратушняк – Жолтані», «Ратушняк – Гісем». Якщо ж у перегони включиться один чи кілька рейтингових кандидатів, а так воно і буде, то переможе теперішній мер. Правда, за нинішнім виборчим законом, територіальна комісія може зняти з перегонів будь-кого. І мером може стати будь-хто, за ким влада. Іншому виграти не дадуть. Уважно читайте виборчий закон і прозрівайте. – Кого Ви вважаєте своїми головними конкурентами? – Адміністративну машину та її кандидата. У 2002 році я вже з нею змагався і програв. – Як гадаєте, судова справа принесе Вам більше користі чи шкоди – в контекст виборів? – Хто мене знає, не повірить, що Чучка – злочинець. Моя неучасть у виборах – це втрата більше громадська, ніж моя особиста. Не повірите, але більшість моїх друзів, родичів та знайомих щиро радіють, що я достойно повертаюся з 4-річного добровільного заслання у Баранинський Кос-Арал. Тепер продовжу і писати, і малювати, як у свій час солдат Тарас Шевченко. – Чи може ця справа стати підставою для майбутнього оскарження результатів виборів, якщо вони когось не влаштують? Можливо справу реінкарнували саме для цього – щоб йти в наступ у разу програшу, а не вибивати Вас з перегонів? – До 31 жовтня у цій ситуації має бути ясність: сьогодні відомо, хто пан, а хто пропав. Але апеляція може поміняти нас місцями. А до дня виборів, ви праві, всяке ще може трапитися. – Який мер потрібен Ужгороду? – Ужгороду однозначно потрібен новий мер з новими тверезими ідеями. Саме це буде виграшною картою кандидата на міського голову. Здобуде прихильність ужгородців той, хто скаже людям правду про стан хвороби Ужгорода і спосіб лікування його протягом найближчих 5 років. – Якщо Ужгород так не любить Ратушняка, то чому досі не може обрати собі іншого мера? – Любові тут нема, просто Ужгород звик до Ратушняка-мера. Його фан-зона серед ужгородських виборців стабільна і невелика. В інших кандидатів – ще менша підтримка. Тому що Ужгород – це не цілісна громада. Обласний центр покришений на кілька релігій, на кілька національних груп, в тому числі галичан і закарпатців, на урядовців з держслужбовцями, і тих, хто їх годують, тобто підприємців, на старих і молодих, на бідних і багатих, на студентів міських і студентів з районів. Ужгородців можна об'єднати тільки дуже загальними зрозумілими гаслами, типу: «Відкрию кордони!», «Звільню від комунальних платежів!», «Даю за голос по 300 гривень, а ще ліпше по 500!», «Кожній квартирі – по аквапарку не за графіком, а цілодобово!» Хоча, яке це має значення, коли держава втретє стрімко котиться до потужного соціального струсу, який на початку 90-х років забалакав комуніст Кравчук, а у 2004 році театралізовано відвернули Кучма з Ющенком. Вибори 31 жовтня, очевидно, стануть контрольним пострілом в ідею демократичної Української держави європейського типу.