Поетично – пісенне мистецтво Лариси Бровді, або гармонія життя – у гобеленах і картинах

Навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва у таких відомих на той час майстрів як Федір Манайло, Василь Свида, Іван Гарапко, Андрій Шепа ще більше розкрили таланти молодої дівчини, яка присвятила себе художній творчості. Так, вона була однією із тих молодих людей, які жили цим мистецтвом, які давали собі та друзям клятву бути вірними обраній справі. – Ми з Ларисою були з самої молодості заквашені на творчості люди. Лариса чудово малювала, ліпила, вирізала. Ми жили цим. Ходили вночі по місту і під ліхтарями малювали. Нам не вистачало дня, – згадує про далекі студентські часи та свою дружину народний художник України Іван Бровді. І після закінчення училища у 1961 році, і до сьогоднішнього дня – вони віддані цьому юнацькому максималізму, який не дає їм зупинитися на досягнутому, рухає далі у творчих пошуках, у дальшій реалізації того, що глибоко засіло в душі та серці. З 1965 року Лариса Олександрівна Бровді постійний учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок. Її роботи експонувались в Бельгії, США, Румунії, Угорщині, Чехословаччині та музеях України. У 1967 році відбулась її персональна виставка у Берегові (де вона на той час проживала) та Ужгороді. З 1967 року Л.Бровді стає членом Спілки художників України, а у 1972 році лауреатом обласної премії ім.Дмитра Вакарова. Новий життєвий та творчий етап настає у подружжя Бровді, коли на запрошення Олександра Чулея, шанувальника мистецтва та їх творчого таланту, зокрема, переїжджають у місто над Латорицею. Тут вони разом з подружжям Герців, Василем Бурчем розвивають бурхливу діяльність, втягуючи в орбіту культурно-мистецького життя міста та краю все нові обличчя, серед яких відомі нині художники Золтан Мічка та Петро Фелдеші. Для гобеленів Лариси Бровді, а саме цей вид мистецької діяльності став для неї найближчим, було характерне складне сюжетне наповнення, переважно із життя земляків, висока техніка виконання, гармонія та врівноваженість композиції, високий естетичний смак. Не дивно, що вона входила до десяти кращих гобеленниць колишнього Радянського Союзу. Мистецтвознавці музею ім.Й.Бокшая Олена Приходько та Галина Рижова, даючи розгорнуту характеристику творів Л. Бровді, у статті «Гармонія життя – у гобеленах і картинах» відзначають, зокрема, такі гобелени художниці, як «Біля воріт», «Пекучки», «Збір врожаю», «Танок», «Сім’я», «Коляда», підкреслюють монументальність та образність її творів, які сприймаються, як поетична розповідь про Закарпаття, його народ, культуру. – Лариса Бровді – вдумливий, проникливий, ніжний душею інтерпретатор того що є прозою життя, а в її просвітленому зорі асоціюється з іншими поетичними сторінками, які не можна «читати» без хвилювання, та навіть сліз, – говорить про її творчість академік мистецтвознавства Олександр Федорук з Києва. Саме такі відчуття переживали відвідувачі персональної виставки творів живопису лауреата премії Й.Бокшая та А.Ерделі Лариси Олександрівни Бровді, урочисте відкриття якої відбулося в Мукачівській картинній галереї 22 липня до Дня народження художниці. – Ми не могли сьогодні не прийти на таке урочисте свято, на таку виставку. Ми відчуваємо великий творчий потенціал подружжя Бровді, яке близьке до нас і завжди допомагає нам, ужгородцям, відчувати оцю моральну, творчу допомогу, поряд, у місті Мукачеві. Про Ларису я можу сказати одне: вона одна із найсміливіших закарпатських художників, яка займається у своїй творчості темами фігурального мистецтва. Одна справа, я не хочу образити художників, які пишуть пейзаж, але коли людина вміє написати натюрморт, коли вміє написати фігуральні композиції, багатоскладові, багатопланові, – це є велика сміливість. Це є як пошук, якихось цікавих, надзвичайних моментів, які за останній час, можливо, трошки підзабуті. Лариса Олександрівна відчуває себе тут фахівцем і дуже приємні, гарні моменти появляються у неї, у її творчості, – сказав про неї голова закарпатської організації Національної спілки художників України, заслужений художник України Борис Кузьма. – Ми давно знаємо твори пані Лариси, але ці мене здивували тим, що тут якось появилася висока культура кольору. Це, як колись Ерделі казав, що рисувати можна навчитися, але бачити кольором світ – це є окремий Божий дар. Від цих робіт, кожен присутній піде збагаченим, збагаченим високою культурою кольору. Наш голова Борис Кузьма, сказав, що є подання на неї, на заслужену, я думаю, що це давно потрібно було зробити. але і тепер не пізно, – підкреслив народний художник України, старійшина закарпатських художників Іван Шутєв, вітаючи її. Багато теплих слів було сказано на адресу ювілярки Мукачівським міським головою Золтаном Ленд’єлом, палким поціновувачем образотворчого мистецтва і творчого таланту Лариси Бровді. Він відзначив її великий вклад у розвиток художнього килимарства, сміливість при переході до мистецтва живопису, особистий внесок у розвиток культурно-мистецького життя міста над Латорицею і велику скромність жінки, яка здається більшу частину свого таланту, енергії і тепла присвятила чоловіку, його досягненням. Мукачівці та наші гості отримали чудову нагоду познайомитися з живописними картинами художниці, для творчості якої притаманні слова влучно сказані її чоловіком та колегою по мистецтву, народним художником України Іваном Бровді: : «Все своє життя Лариса присвятила мистецтву. Причому чесно і добросовісно». З її мистецтвом ми можемо також познайомитись гортаючи ілюстроване видання С.В.Дворниченка «Лариса Бровді: життя і творчість», присвячене ювілярці.