Посол Міхай Баєр: Угорщина є однією з найбільших прихильниць євроінтеграції України

Міхай Баєр – частий гість на Срібній Землі. Він каже, що це цілком нормальна практика для нього, дипломатичного працівника найвищого рангу – постійно бути в курсі того, як живе угорська національна меншина, забезпечувати постійну необхідну допомогу її представникам, дбати про можливість зберігати власні традиції, в тому числі забезпечувати освіту на рідній мові для своїх дітей. Посол неодноразово нагадує, що закарпатські угорці відграють дуже важливу роль у сфері транскордонних відносин та двостороннього співробітництва між Угорщиною та Україною. – Пане Посол, якою цього разу є мета Вашого візиту? – На Закарпатті у мене відбуваються регулярні зустрічі, консультації з політичною, культурною та науковою елітою. Цього разу я зустрічався з науковцями області, з представниками різних церковних громад. Мав візит до Ужгородського Національного університету, де читав лекцію перед студентами з питань енергобезпеки у Середньо-Східній Європі. У Закарпатському угорському університеті в Берегові також із задоволенням зустрівся з учнями, розповідав про взаємовідносини між Україною та Європейським Союзом. Звісно, у контексті майбутнього підписання договору про Асоціацію. Запланована у мене також зустріч з новим мером міста Берегово Золтаном Бабяком. Тож по можливості намагаюся зустрічатися та підтримувати всі необхідні контакти. Питання долі Тимошенко – на заваді підписання угоди з Євросоюзом – Тема підписання Асоціації з ЄС в Україні нині актуальна. Що це на Вашу думку може дати нашій державі та пересічному громадянину? – З одного боку Асоціація – це вибір певного шляху для розвитку. Цей вибір однозначно буде впливати на майбутнє країни та кожного громадянина. І я дуже радий, що такий вибір Україна зробила – і суспільство його підтримує. Не сумніваюся, що досвід найближчих сусідів, котрі зробили цей вибір раніше, в тому числі Угорщини, доводить, що цей вибір був вірним. Україну ми безумовно розглядаємо як частину Європи і цей шлях розвитку обіцяє для неї досить добрі результати, якщо до всього підходити правильно і серйозно. У своїх виступах перед студентами я підкреслював неодноразово, що це не лише відповідальність керівництва, політичної та економічної еліти. Асоціація та Європейська інтеграція потребує зусиль – можливо навіть певної жертви і внеску кожного громадянина країни. Оскільки охоплює всі сфери життя, а не стосується лише кількох поправок у законах. І у першу чергу це стосується молоді - сьогоднішнє рішення уряду впливатиме на якість їхнього подальшого життя. Але швидких результатів – що через рік все буде відмінно, а через два просто рай - очікувати не варто. Наш приклад це доводить. Утім поступове покращення умов, певне благополуччя потрібно і слід очікувати, але для цього слід багато працювати. Тобто за вас ніхто ваше "домашнє завдання" не зробить. Наразі саме Угорщина – є однією з найбільших прихильниць євроінтеграції України, це стосується і підписання угоди про Асоціацію і подальшої Європейської перспективи. І нам дуже шкода, що у ЄС нині немає консенсусу щодо останнього питання. Але підписання угоди про Асоціацію все-так, сподіваюся, відбудеться. Хоча є ще одна важлива умова, яку Україна повинна до цього виконати... – Яка саме? – Вирішення питання щодо пані Тимошенко. Найбільша проблема угорців в Україні – мовне питання – З якими насущними питаннями та проблемами звертаються до Вас представники угорської громади на Закарпатті? – Я тішуся з того, що угорська громада тут має досить розвинуту мережу навчальних закладів, культурних організацій. А нинішні проблеми, на мою думку, пов’язані в першу чергу з нестачею потрібних підручників для вивчення української мови. Діти з угорських родин повинні знати державну, тобто українську мову – це безперечний факт. Але проблема у відсутності методології її викладання. Адже угорська дитина не може вивчити українську за тією ж програмою, за якою вчаться в українських школах. Наші мови докорінно відрізняються. І якщо школярі відчують, що не встигають за програмою - то втрачатимуть інтерес до навчання. Тому один з ключів вирішення проблеми – розробка правильної методології для угорськомовного населення в Україні. Я особисто мав на цю тему перемовини у Міністерстві освіти у Києві. А 26 вересня у Верховній Раді під час проведення «круглого столу», також частково за нашою ініціативою, обговорювали питання освіти нацменшин в Україні. Представники інших громад (болгари, румуни та інші) говорили про ті ж самі проблеми - підручників не вистачає, або їх якість не відповідає потребам, вони непривабливі тощо. На мою думку кожне суспільство можна порівняти з великою родиною. А в кожній родині маленьких та слабких завжди підтримують і за можливості допомагають. Нацменшинства, такі як угорське, не настільки чисельні, аби велика українська нація не могла створити умови для вивчення як державної мови, так і можливість вчитися на рідній. А для дітей знання різних мов – це дуже важливо. З цього приводу я пригадую історію нашого першого короля – Стефана (Іштвана) Святого. Він написав своєму спадкоємцю, синові Імре листа-настанову - як йому слід буде керувати державою. Серед пунктів було і про стосунки з іноземцями, носіями іншої культури, іншими методами життя. Ці знання збагачують. Тому одномовна нація слабка, писав Стефан, а багатомовна – сильна. Я думаю, що це дуже актуально і у нинішній час. Бо коли виїжджаєш за кордон своєї держави – без знання іноземної мови ти майже ніхто. Без спілкування неможливо вести бізнес і просто спілкуватися з друзями. Відповідно це робить людину слабкою і незахищеною. – Можливо яскравий приклад: я шукав бібліотеку, де відбувається нині наша зустріч і студентка інституту не змогла відповісти мені де саме вона знаходиться. Як з’ясувалося, ми розмовляємо різними мовами… – Я думаю, що це вказує на те, що угорське населення на Закарпатті у більшій частині все ще мешкає досить компактно. Є села, де 98% населення – угорці, і відповідно всі навколо розмовляють лише угорською. Так склалося історично. Вони нікуди не переїжджали, це змінювалися державні кордони. Адже ця територія колись належала Угорщині, Австро-Угорській імперії, потім Чехословаччині, Радянському Союзу і нині у складі незалежної України. А угорці завжди тут жили. Тому для дитини, яка потрапляє до школи і вперше починає вивчати українську – це дуже складне завдання. І відповідальність за це лягає не лише на ці родини, це і відповідальність держави. Якщо всі громадяни повинні володіти державною мовою – слід насамперед створити необхідні умови для цього. Я розумію, що це досить дорого коштує - угорців в Україні не дуже багато. І все-таки методологію для вивчення української мови потрібно підготувати для всіх нацменшин, які потребують і вимагають цього. Це важкий труд. Але його варто здійснити. Уряд Угорщини в конфлікти на Закарпатті не вмішується – Періодично на Закарпатті спалахують непорозуміння на політичному підґрунті, які подаються як міжнаціональні конфлікти. Зокрема угорці звинувачують у проявах нетерпимості політичне об’єднання "Свобода". На Вашу думку – кому вигідні ці конфлікти? – З цього приводу я проводив розмови з різними представниками та керівниками "Свободи". Звісно, встрявати у справи політичної партії я не збирався… Слід зазначити, що суспільне життя на Закарпатті віками характеризувалося мирним співіснуванням різних нацменшин. Угорщина прагне цей баланс зберегти - це у наших інтересах. І якщо ви помітили - ми ніколи не вступали у подібні дискусії. І ніколи не закликали представників угорської громади їхати з рідного краю, а шукати саме тут своє благополуччя. Бо це та частина населення, яка може відігравати велику та позитивну роль у євроінтеграції вашої держави. Саме через Угорщину проходить багато шляхів, що пов’язують Європу та Україну. Це потрібно використовувати на свою користь. І тому не зовсім розумію – і я про це вголос говорив представникам «Свободи» – чому виникають подібні конфліктні ситуації. У самому центрі Будапешта, в 5-му районі, на площі Петефі встановлений пам’ятний знак Голодомору, де завжди квіти. А напроти міністерства іноземних справ – пам’ятник Шевченку, і ця площа носить його ім’я. Це практично історія України ХІХ-ХХ століття. Чому тоді є проблемою, що на Верецькому перевалі, за десяток кілометрів від центральної магістралі, не може існувати пам’ятник, що є згадкою про те, як угорські племена перетинали Карпати понад 1100 років тому? Я знаю, що українці – доброзичливий народ, з великим серцем, вони бажають жити з усіма в мирі. Але хтось, вочевидь, має намір «презентувати» свою країну в очах європейців з іншого боку. Я думаю, що це не слугує інтересам України, і відповідно, не сприяє розвитку наших двосторонніх відносин. Хоча відносини між нашими країнами нині розвиваються чудово. І не думаю, що такі штучні конфлікти здатні нам завадити. Я думаю, що це непотрібні речі. Краще питання минулого, на які у нас не збігаються думки, залишити на розсуд і вивчення історикам. – Ви вважаєте, що ці конфлікти – лише штучні політичні інтриги та інтереси? – Я так не вважаю, просто займаюся констатацією фактів. І дуже радий з того приводу, що останнім часом ніяких подібних проблем не виникає. Скажімо в Ужгороді вже перестали ламати меч (пам’ятнику) Петефі. І дуже сподіваюся, що у майбутньому жодних провокацій проти угорців більше не буде. Адже самі угорці цього не бажають і ніколи не провокують жодні конфлікти, і впевнено можу сказати, що і у майбутньому не планують цього робити. Але попередити конфліктні ситуації, якщо вони комусь вигідні в Україні, наш уряд не здатний. Це не в наших силах... Україна зволікає з підписанням документів про реконструкцію кордонів – Чи плануються у найближчий час якісь масштабні проекти у галузі транскордонного співробітництва з боку Угорщини? – В нас дуже багато проектів в Україні - політичного та економічного характеру. А щодо Закарпаття відзначу один важливий документ, який було підписано прем’єрами наших країн 28 березня цього року, під час візиту пана Азарова до Будапешту. Це меморандум про наміри, який охоплює три пункти подальшої співпраці. Перший – це розвиток прикордонної інфраструктури. Для цього ЄС виділив солідну суму – і ми дуже зацікавлені, аби всі необхідні документи були підписані у найшвидший час. Лише тоді можна буде використати ці гроші для реалізації спільних проектів. Це стосується в тому числі розвитку КПП Лужанка-Берегшурань, де має з’явитися комфортна та сучасна інфраструктура. А пропускний пункт буде здатний приймати також вантажний транспорт. Також під час підписання меморандуму ми зазначили готовність Угорщини, і навіть погодилися брати участь у фінансуванні будівництва об’їзної дороги навколо Берегово, від кордону до Мукачева. Адже з нашого боку магістральна дорога 5-го транс-європейського коридору готова. На українському боці на жаль не так. І якщо не здійснити заплановане - це стане перешкодою для розвитку торгівлі, транспорту. І не лише для України та Угорщини, а навіть Європи та Росії. А це дуже важливий стратегічний інтерес для нас, і для України також. Адже де є дорога - там і розвиток. Це сприяє і тому, аби до Закарпаття прийшов іноземний капітал, потенційні інвестори, великі компанії. Третій пункт стосується відкриття невеликих, але важливих КПП вздовж українсько-угорського кордону. Адже чим більше пунктів перетину кордону - тим легше громадянам перетнути його. – І коли на Закарпатті можуть розпочатися ці роботи? – Тут на жаль, – і мені дуже прикро про це казати, з українського боку були деякі затримки. А саме щодо підготовки необхідних документів. Тому я дуже сподіваюся, що всі папери, без яких неможливо отримати транш та розпочати роботи, будуть підписані ще цього року. Потім все залежатиме від компаній, які будуть займатися будівництвом. Процес не буде швидким, оскільки європейські гроші досить непросто як отримати та витрачати, але це вже буде лише питанням часу. На даний момент ми вже значно запізнюємося зі строками. Але зважаючи на те, які проблеми виникають на КПП Чоп-Загонь, поганий стан мосту – далі зволікати просто нікуди… І ще додам, що угорська консульська служба проводить велику роботу в Україні. Минулого року 43% всіх угорських шенгенських віз були надані саме в Україні (близько 140.000). Цього року плануємо надати вже понад 150.000 шенгенських віз (в тому числі багаторазових) і до 40.000 – пропусків малого прикордонного руху. Тобто загалом до 200.000 документів для подорожей Європою для українських громадян. Якщо до цього додати нові КПП, дорогу, прикордонну інфраструктуру - можна сказати, що Угорщина робить все можливе, аби кордони між нашими країнами, тобто між Україною та ЄС «випаровувалися», щезали самі собою. Олександр Ворошилов, фото автора, Мукачево.net