Завідувач Ужгородської сейсмологічної станції, сейсмолог з більш, ніж 30-річним досвідом роботи Світлана Плішко спеціально для Mukachevo.net розвіяла міфи, що стосуються причетності землетрусів у «зоні Вранча» до Закарпаття та розповіла про те, чи варто остерігатись краянам підземних поштовхів найближчим часом. Як виявилось, закарпатські землетруси дуже поверхневі, тому добре відчуваються як в осередку, так і на поверхні землі, а чим більш поверхневим є землетрус, тим більш він руйнівний. Крім того, вони мають свою періодичність, що складає в середньому 25-30 років. Певні зони постійно дають про себе знати - то на кілька років затихають, то знову оживають. Чудовим прикладом цьому є землетрус у Тячеві, що відбувся минулими вихідними. – Якщо уважно подивитись на перелік землетрусів у цій зоні за останні 200 років, то бачимо, що в основному трясло там саме в липні, востаннє у 1979-1980-му роках, - каже пані Світлана. – Тячівська зона довго мовчала і тепер, через 36 років, ми знову мали землетрус в липні. Цікаве співпадіння, правда? Загалом в неділю, 19 липня, у Тячеві було 16 поштовхів, а добу по тому ще один маленький. Але якщо на початку тижня сейсмологи казали, що ці поштовхи могли бути попередженням перед чимось більшим, то тепер стало зрозуміло, що землетрус повністю затих. Однак, попри різні чутки і стереотипи, так зване пробудження «зони Вранча» не має до Тячівського землетрусу жодного відношення. І взагалі, землетруси у Вранчівській зоні нашу область фактично не зачіпають. – «Зона Вранча» – це єдина зона у європейській частині континенту, де відбуваються дуже глибинні землетруси, в середньому на глибині 130 км. За рахунок великої глибини вони охоплюють велику територію. Наприклад, коли у 1986 році там був сильний землетрус, то в Києві тряслись люстри, а на Закарпатті його відчула тільки Тячівщина. Румуни дають періодичність цій наднебезпечній зоні 32 роки, тобто сильний землетрус десь на підході, – каже сейсмолог. Свого часу експерти дійшли наступного висновку - коли Вранчівська хвиля потрапляє в закарпатські розломи, то вона затухає. Тобто нам, закарпатцям, у цьому плані пощастило. З усіх регіонів України від землетрусів у «зоні Вранча» найбільше може постраждати Одеса, також хвиля йде на Кишинів, а не на Закарпаття, як багато хто звик думати. Втім, Закарпаття має загрозу від власних сейсмічних процесів. За кількістю і повторюваністю землетрусів найактивнішим є Тячівський район, найсильнішими свого часу тут були поштовхи у Тячеві, Тересві, Буштині та Углі з середньою інтенсивністю 6-7 балів. Також достатньо активним є Берегівський район, землетруси інтенсивністю 6-7 балів були тут у 1931, 1965, 1977 роках, а востаннє у Берегові трясло у 2006 році з магнітудою 4,3 бали. Саме цей останній поштовх добре відчули мукачівці та саме він спричинив незначну паніку серед людей. Останнім часом також часто дає за себе знати село Кольчино, що біля Мукачева. Через активну роботу трьох кар’єрів тут змінюється ландшафт і це спричинює землетруси. Починаючи з 1960-го року сейсмологи майже щороку фіксували тут поштовхи невеликої магнітуди, в середньому 2 бали. Після проведених цьогоріч досліджень експерти категорично заборонили роботу тамтешніх кар’єрів, але після невеликої перерви вони таки відновили діяльність. Стихійне вирубування лісів, паводки, зсуви, хімічні виробництва – все це з року в рік підвищує ймовірність підземних поштовхів на Закарпатті. Разом з тим, на обстеження у цій надважливій для спокійного життя краян сфері постійно не вистачає фінансування. Головне, аби причиною згадати про цю тему для влади не стала ситуація, коли по-справжньому припече, адже навіть найкращі сейсмологи світу ще не вміють прогнозувати, коли той чи інший землетрус дасть за себе знати. Юлія Барабан, Mukachevo.net