Прибули сюди люди з усіх куточків України, включаючи і жителів східної Луганщини та окупованого Криму. Не обійшлося і без традиційних словацьких друзів. Саме завдяки клубу «Via Cassa» «Срібний Татош» фактично вже втретє став міжнародним фестивалем. Разом з тим через політичні події цьогоріч, на жаль, не доїхали музичні гурти з Білорусії (Мінськ) та Сербії. 18 травня Татош розпочали з хвилини мовчання за жертвами політичних репресій, а опісля оголосили про його початок звуками справжньої закарпатської трембіти. Організатори намагалися максимально наблизитися до історії, відродити її. Тобто всі компоненти, які асоціюються з періодом Середньовіччя, як от танці, культура, рицарські бої - масові, турнірна частина, одиночні поєдинки – все це було у комплексі на території фестивалю протягом двох днів. Погода трошки попсувала плани, але не настрій. Атмосфера на фестивалі була надзвичайно позитивною. Люди, незважаючи на всі погодні умови, прийшли як творити, так і насолоджуватися дійством. Як розповів один зі співорганізаторів фестивалю Юрій Славік, цього року учасників значно побільшало. Всього їх прибуло майже сотня – і бойових, і танцювальних,і всіх інших. Відвідувачів було трохи менше, ніж хотілося. Завадив дощ. І тим не менше, свято, за словами пана Юрія, вдалося. «Срібний Татош» можна сміливо назвати родзинкою серед фестивалів Закарпаття. Та і у нього є свої особливості. Так, родзинкою третього Татошу пан Юрій назвав львівський колектив «ATMASFERA» (м. Львів) . Він є досить відомим, нерідко їздить у турне по Європі, зараз от щойно повернувся з Польщі. «Це досить потужний колектив, і ми пишаємося його участю в нашому фестивалі», - наголосив пан Юрій. Звісно, не гіршими були і середньовічні танці. Ось як, наприклад, виглядало театралізоване дійство "Ґавазі - єгипетські цигани" від театру історичного танцю «Al’entrada». Втім, багато людей приїхало подивитися саме на лицарські бої. Так, 18 травня фестиваль розпочався саме з масових боїв рицарів – бугуртів. Згідно правил, дві команди змагаються до того моменту, доки всі суперники не лежатимуть на землі. Крім того проводилися і одиночні змагання, переміг у яких Борис Башкатов, представник альянсу клубів реконструкції «АКРА». Тут правила передбачали бій виключно на мечах, без права бити щитом чи ставити підніжки. До слова, бої проводилися не в ігровому режимі. Хлопці боролися всерйоз і до останнього. Розпитати про особливості лицарської долі ми вирішили харківського лицара, Володимир Шленчага із клубу «Альянс ДЗХ» (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків). Хлопець розповів, що лицарськими боями займається останні 10 років, але поволі зі спорту його улюблене заняття перетворюється на хобі, адже фізично ним займатися досить таки складно. Як виявилося, найлегші обладунки зараз роблять з титану, бо звичайну сталь носити дуже важко. При цьому середня вага таких «найлегших лат» – 25 кілограмів, а середня вартість – 2 тисячі доларів. Виготовляють їх реконструктори самостійно, або ж звертаються до спеціальних кузень. Хоча бувають і обладунки зі сталі чи інших металів. Роблять вони на замовлення і зброю. При цьому часто буває, що деякі майстри роблять виключно шоломи, деякі мечі і тому подібне. Обладунки виготовляють та підганяють під конкретну людину, щоб вони на ній не висіли добре трималися. Багато лицарів також додатково займаються спортом, часто контактними видами боротьби. Займаються інколи по 3-5 разів на тиждень. Це згодом сильно допомагає у боях і дозволяє перемагати. Зокрема, українські лицарі останні декілька років постійно тримаються на перших позиціях міжнародних змагань «Битва націй». Отак, попри погоду та політику і пройшов «Срібний Татош 2014». Адже, як зазначали раніше, організатори, культура та мистецтво завжди стояли вище всього, зокрема, для людей, які їх творять. Саме тому варто з нетерпінням очікувати 2015 року, аби завітати на черговий Татош та знову поринути у дух Середньовіччя. Ярина Денисюк для Мукачево.net