Діти і дорослі – мешканці цього будинку готувалися до надзвичайної події, адже десять років тому, благодійний фонд Ілони Зріні, в особі Ласми Балюк надав цю будівлю для облаштування дитячого будинку сімейного типу для дітей, які з різних причин залишились без батьківського піклування. З березня 2003 року 8 дітей стали його першими вихованцями. За час існування будинку кількість дітей змінювалась: повнолітні виходили у доросле життя, на їх місце влаштовувалися нові. Враховуючи житлові можливості, умови проживання, виховання та розвитку дітей, потребу міста у забезпеченні дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, сімейними формами виховання в листопаді 2005 року на базі цього житлового будинку був створений ще один будинок сімейного типу. Скільки тепла та любові була віддано цим діточкам, їхніми батьками-ми вихователями та всіма людьми, які в тій чи іншій мірі долучатися і продовжують долучатися до такої без перебільшення святої справи, як виховання дітей позбавлених батьківського піклування, створення належних умов для їхнього проживання. Мати-вихователь Оксана Горкавчук до створення дитячого будинку сімейного типу не працювала, була домогосподаркою, створювала родинний затишок для чоловіка Івана та 3 дітей. В зв’язку з частими виїздами чоловіка на будівельні роботи за межи держави самостійно опікувалась дітьми, їх вихованням та навчанням. Турботливе ставлення до дітей, вимогливість та любов батьків дали свої результати. Старший син Тимофій 1981 р.н., після закінчення Ужгородського національного університету працює завідувачем кардіологічно-реанімаційного відділення міської лікарні м. Херсон, середня донька Діана, 1983 р.н. після закінчення Мукачівського кооперативного технікуму стала приватним підприємцем, молодша Наталка,1990 р.н. навчається на п’ятому курсі Мукачівського університету. Досвід батьківства став подружжю у пригоді, коли в серпні 2005р. виконавчим комітетом міської ради за сприянням благодійного фонду ім. Ілони Зріні був створений дитячий будинок сімейного типу «Родина», батьками-вихователями якого стали Оксана Іванівна та її чоловік. В листопаді 2005 року ще одною матір’ю вихователем стала Тетяна Дрозд, яка у вихованні дітей використовує не лише власний досвід виховання вже дорослого сина, а користується надбаннями більш досвідчених батьків Горкавчук. З початку існування дитячих будинків до 2006 р. утримання дітей здійснювалось за рахунок коштів фонду та благодійних внесків, з 2006 р. діти почали повністю утримуватись за державні кошти. За час існування будинків сімейного типу, домашній затишок в них знайшли 35 дітей. Кількість дітей та їх склад постійно змінювався, але відчуття рідної домівки залишалось. Йшов час діти дорослішали, досягали повноліття, поступали на навчання, на їх місце приймались нові. Оксана Іванівна, Іван Михайлович та Тетяна Іванівна, як турботливі батьки готували дітей до самостійності, ніколи не були ініціаторами вибуття вихованців з будинків, але й не чинила перешкод, якщо у дітей складалось власне життя. Батьки-вихователі вже відсвяткували весілля трьох вихованок. Віддали заміж: Цолан катерина Плацер Крістіну, Кузнецову Анжелу та Волошин Світлану, одружився Годьмаш Михайло, всі виховують власних дітей. Розуміючи, що виховання дітей в рідній сім'ї більше відповідає інтересам кожної дитини батьки-вихователі сприяли усиновленню трьох братів Русин та не заперечували проти встановлення опіки над трьома дітьми Гасинць. На сьогодні в обох будинках виховується 14 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, двоє з них влаштовані зовсім недавно цього року. «Старожилом» є Купець Іванки, 2001 р.н., яка опинилась в сім'ї Горкавчуків змалечку, після того як була залишена рідною мамою у пологовому будинку. Діти різні, кожна має свій характер, кожна пережила втрату рідних батьків, але незалежно від віку, статі або терміну перебування кожна з них однаково любима. Для кожної, не залежно від особливостей характеру у батьків-вихователів найдеться і добре слово і порада. Діти довіряють батькам-вихователям особисті секрети, звертаються за порадами при прийнятті будь яких рішень. Всі роки діти виховувались в дусі християнської моралі, любові до ближнього, турботливого та дбайливого ставлення один до одного. Батьки-вихователі турбувалась не лише про утримання дітей та забезпечення їх всім необхідним. Велика увага приділяється навчанню, отриманню професійної освіти, підготовці до дорослого життя. Дівчата займаються у музичній школі, займаються танцями, вивчають іноземну мову. Хлопці відвідують спортивні секції, займаються футболом. Діти отримують навички ведення домашнього господарства. Іван Михайлович ділиться з хлопцями секретами будівельної справи, ремонту та облаштування будинку. Біля будинку є невеликий город, в обробці якого діти приймають активну участь. З метою кращої суспільної адаптації та соціалізації дітей, збереження мікроклімату та вирішення конфліктних ситуацій, які виникають у вихованців за межами будинку вихованців батьки-вихователі звертається по допомогу до служби у справах дітей, шкільних психологів, прислуховується до порад вчителів та спеціалістів обласного центру соціальних служб для молоді. Вони підтримують тісні стосунки з навчальними закладами, в яких навчаються діти, не пропускають жодних батьківських зборів. Батьки-вихователі приділяють увагу оздоровленню та відпочинку дітей. Під час канікул щороку вони вишукують можливість відпочити з дітьми на морі, виїжджають в гори. Спільно святкують дні народження. Під час свят радо приймають друзів. Вони виховують у дітей повагу до сімейних цінностей, не заперечують зустрічам дітей з рідними батьками та іншими родичами, піклуються про збереження теплих турботливих відносин між братами та сестрами. Разом з дітьми навідують батьківські домівки. Батьки вихователі піклуються про майбутнє дітей, вирішують питання збереження у дітей наявного житла, а в разі відсутності своєчасно подають документи для постановки дітей на квартирний облік. Кожний випускник школи, в залежності від здібностей продовжує навчання. Десять вихованців поступили у вищі навчальні заклади, шестеро закінчили або навчаються в ПТУ. За високі досягнення у вихованні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Горкавчук Оксана Іванівна нагороджена орденом «Княгині Ольги». Мукачівський міський голова Золтан Ленд’єл та його заступник Михайло Лабош, місіонер та благодійник Глен Браун зі США на кошти якого було десять років тому придбано будинок на вул. Бартока, 43 та його рідна сестра з чоловіком, місіонер з Шотландії Фред Фокс, Ласма Балюк, Світлана Якімеліна, начальник служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації, Ольга Степанова, керівник Мукачівської служби у справах дітей, представники засобів масової інформації нашого краю, колишні вихованці зі своїми сім’ями та дітьми, друзі прийшли цього сонячного дня до дітей та їхніх батьків-вихователів з тим, щоб разом з ними відзначити особливе не тільки для них, а й всієї мукачівської громади свято – 10 – ту річницю створення великої та дружньої родини, у якій на сьогоднішній день виховується та зростає 15 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.