У підвалах монастиря ордену домініканців буде музей виноробства

Директор краєзнавчого музею закарпатської Берегівщини Іван Шепа запрошує всіх небайдужих на суботник до музею

Здається, здійснилася давнішня мрія директора краєзнавчого музею Берегівщини Івана Шепи - нарешті закладу передано в оренду підвали колишнього палацу Бетлена.

Музей Берегівщини діє з 2002 року і розташований у частині приміщення єдиної у Берегові фортифікаційної споруди - палаці, що колись виконував функції літньої резиденції угорського графа Габора Бетлена. Вважається, що раніше на цьому місці був знищений протестантами монастир католиків-домініканців, а надбудова відноситься до 1629 року.

Пізніше тут розміщувались адміністративні приміщення, під час та після закінчення Другої світової - військові казарми, у радянську добу - профтехучилище механізаторів. І лише кілька років тому одна з найстарших історичних будівель Берегова нарешті стала виконувати функцію музею. На жаль, під заклад культури передано лише кілька кімнат, а сам палац потребує негайного порятунку - ремонтних та реставраційних робіт у ньому не проводили більше півстоліття.

Практично музей - це справа рук його директора Івана Шепи. Він самостійно почав збирати по крихтаж експонати, а перші приніс з власної колекції, яка починалася з вишитих угорських рушників. Інші подарували або передали для на зберігання у музейній експозиції друзі та знайомі. Нині музей Берегівщини - невід’ємна частина екскурсійної програми по Закарпаттю для туроператорів. Зазвичай екскурс у минуле проводить сам директор, а цікава і змістовна розповідь триває не менше години. За сім років кількість експонатів сягла вже кілька тисяч, при тому, що на цю справу з бюджету району не виділяється жодної копійки - лише на зарплату працівникам.

Позитивною новиною є те, що відтепер музей матиме можливість суттєво розширити свою експозицію. Старий підвал з високим арковим склепінням незабаром може перетворитися на перший на Закарпатті окремий музей виноградарства та виноробства. Однак попереду ще важка та копітка робота. Останні три роки у підвалі перебував склад гуманітарної допомоги, звісно ніяких ремонтів орендарі не проводили. "Нині ми уклали договір з фондом держмайна на оренду цього приміщення, - каже Іван Шепа. - За цей час я планую докласти зусиль, аби музей не тільки почав свою роботу, а став справжньою перлиною Берегівщини - хочу показати тут всю історію виноробства з давнини до сучасного часу".

Сьогодні підвал пустує, однак тут потрібно зробити капітальний ремонт: провести світло, повністю замінити дерев’яну підлогу, яка вже погнила. "Історія цього приміщення унікальна, - розповідає Іван Іванович. - У архівах Праги я знайшов відомості про монастир ордену домініканців, який був тут розташований з 1327 по 1556 роки. Ймовірно, що монахи також використовували цей величезний підвал для зберігання вина та продуктів".

Перша громада домініканців створилася у 1214 році у Тулузі (Франція). Їх називали ще Domini canes - "Пси Господні", оскільки вони фанатично займалися місіонерством серед невірних, а Папа Римський передав у їх справи інквізицію. Одним з найвідоміших членів ордену був Томас Торквемада, перший великий інквізитор Іспанії та Якоб Шпрегнер, автор відомого трактату "Молот відьом", за вказівками якого виявляли та карали у середньовіччі переважно жінок. До речі, нинішнім кардиналом Домініканського ордену у Австрії є Крістоф Шенборн, племінник графа Георга-Ервіна фон Шенборн-Бухгейма, останнього власника палацу "Берегвар" (нинішній санаторій "Карпати").

Незважаючи на свою могутність, орден під час Реформації у Європі зазнав значних втрат. Домініканців було вигнано з багатьох країн, а їх монастирі захоплено або зруйновано. Сталося так і у Берегові. Однак старий підвал зберігся. "Довгий час будівля монастиря стояла у руїнах, - розповідає Іван Шепа. - А ж поки у 1629 році на його місці не відбудував свою резиденцію угорський граф Габор Бетлен. А остаточно будівля отримала свій сьогоднішній вигляд лише 1857 році - завершили реконструкцію представники династії Шенборнів".

У директора музею немає сумнівів, що за всіх часів у підвалі був саме винний погріб. Тим паче звідси добре видно гору Керек, яку згадував у своїх записах навіть бунтівний Ференц ІІ Ракоці, який після поразки у війні поти Габсбургів дуже жалкував, що покидає цю місцевість, а особливо свої власні виноградники на берегівських пагорбах.

"Я вважаю, що музей виноробства у Берегові мав бути вже давно, - каже Іван Шепа. - Однак мабуть ця місія покладена саме на мене. Всі мої предки були виноградарями, а дід працював на виноградниках у графа Шенборна. Я знаю, яка це пекельна праця. Не даремно і на гербі Берегівщини - гроно винограду. Маємо пам’ятати своє славне минуле!"

Директор музею запрошує всіх небайдужих закарпатців взяти участь у суботнику по приведенню підвалу до ладу. Бо грошей на створення музею у нього немає, тому сподівається на підтримку людей. "Я знаю, що мені допоможуть мої колеги з лицарського ордену виноробів Св. Венцела, членом якого я є, - каже він. - Однак мені потрібна також підтримка ініціативи жителів міста та області. Бо ж стараюся не для себе, а для громади".

Одним з перших запросив оглянути приміщення майбутнього музею генерального консула Угорської Республіки в Берегові Йожефа Бочкаї. "Це чудова ідея, - каже пан консул. - Культура виноробства у краї налічує тисячолітню історію і в наш час була майже знищена. Хоча я точно знаю, що деякі вина, які виготовлялися на Берегівщині, у 1911 році були визнані навіть кращими за знамениті токайські. Тому цю культуру потрібно зберегти, оскільки це важливо для розвитку туристичної галузі всього Закарпаття. Я познайомив директора музею п. Шепу з його колегою, керівником музею Токайського регіону. Отже разом вони матимуть змогу взяти участь у отриманні європейських грантів. Вірю, що до збереження цієї пам’ятки долучиться і влада - як міста, так і області. Адже майбутнє Закарпаття - у руках самих закарпатців".

У майбутньому музеї виноградарства та виноробства планується показати весь процес виготовлення вина - як він відбувався ще у давні часи і нині. Будуть представлені відомості про знаменитих виноробів Берегівщини, таких як у минулому - доктор Бертлон Ліннер або сучасних - як Юрій Параска з Бене. Дегустації продукції тут не проводитимуть, оскільки музей виконує лише освітню функцію. Іван Шепа також хоче залишити згадку про кожного з тих людей, які відгукнуться на заклик допомогти. Наприклад, викарбувати імена найбільших спонсорів на сходах у підвал. Такий спосіб віддячити він побачив під час стажування музейних працівників у Сполучених Штатах.