Останні кілька днів в обласному центрі не проштовхнутися через засилля туристів. Учора біля ужгородської мерії завершився фестиваль вина та меду «Сонячний напій». Сонечко справді припікає. Єдина можливість врятуватися від спеки – у прохолодних винних погребах «Совине гніздо». Винороби кажуть, що три або навіть чотири дні у сирих стінах – це вже занадто. Скаржаться і на те, що потрібно було чимало сплатити за участь у фестивалі, за місце та інші «послуги». Одне місце коштувало 1400-1500 гривень, за табличку (окремо) 100 грн., аби взяти участь у конкурсі потрібно було також заплатити, а ще й вина віддати кілька десятків літрів... Відбити гроші було непросто – конкуренція страшна. Знані винороби кажуть, що невідомі торгували відвертою «ізабеллою» (у кращому випадку) під маркою знаних закарпатських сортів вин, в тому числі і «Трояндою Закарпаття». Про ці негаразди кажуть напівпошепки... Однак реальна проблема – очевидна. Завдяки таким «поборам» організаторів та конкуренції з боку непрофесіоналів, приходиться підвищувати ціну продукту. Або ж понижати якість. Це вже кожен вибирає на свій смак. Однозначно, що врешті-решт страждають всі – і винороби, і туристи, і постійні споживачі, самі закарпатці. Крім того, умови у «Совиному гнізді» не відповідали жодним нормам цивілізованого туризму. У туалеті не було світла, брудно – і гості змушені були підсвічувати собі мобілками... Трохи рятувала ситуацію гостинність наших виноробів та якісна продукція, якої все-таки було немало (потрібно було лише знати де, у кого купувати). Однак розмовляючи з багатьма з них, дізналися, що наступного разу у подібних заходах брати участь деякі з них не мають ніякого бажання. «Або до нас будуть ставитися з повагою, як до майстрів, або ми просто бойкотуємо подібні фестивалі, – каже один з них (прізвища не називаємо). – Нехай залишаються ті, що торгують різним пійлом. Не знаю лише чи в Ужгород приїде хтось із туристів на так званий винний фест. Бо нам не потрібні якісь чергові медалі – маємо їх вдосталь. Наші вина цінують не за медалі, тож постійний клієнт завжди буде...» У останній день фесту на Поштову площу вивели слона. Таку рекламу зробив собі заїжджій цирк. Велетенська африканська тварина поводила себе дуже чемно – і не лякалася натовпу, а потім акуратно і граціозно підняла свої хоботом маленьку дівчинку. Саме у цього слона з цирку слід повчитися і деяким нашим людям. Адже він і у посудній лавці, мабуть, не розбив би жодної склянки.