Певний час, ще у ХІІІ столітті Великі Береги навіть було центром Березької жупи. Однак ненадовго, за часів Австро-Угорської імперії адміністративний центр перемістився у Берегово. Однак цей населений пункт, в якому нині мешкає 2700 жителів, також стрімко розвивається. Тут достатньо різних цікавих архітектурних споруд, є і винороби з власними пивницями. Але найбільше уваги приділяється вихованню молоді. За сприяння реформатської церкви будується сучасне нове приміщення гуманітарно-природничого ліцею, при загальноосвітній школі створений відомий уже по всій Україні та навіть у Європі гурток художнього велоспорту в залі, а ще – шкільний музей ткацтва. На місці нинішнього села колись існувало укріплення Берегвар. Також згадується назва «Нодьберегі вар» («Nagyberegi var»), тобто «Велика Бережська фортеця». Однак де нині знаходяться рештки цього замку, що охороняв значну територію нинішнього району, невідомо навіть знавцям-археологам. Слід сказати, що перша письмова згадка про Великі Береги відноситься до 1214 року. Отже, наступного року тут відзначатимуть великий ювілей - 800-річчя. Про подальші перспективи розвитку села та плани на наступний рік розповідає сільській голова Марта Чок. - Наступного року Великі Береги святкуватимуть поважний ювілей. Як до готуєтесь до цієї події? - Так, про те, як відзначити 800 років з часу першої згадки про наш населений пункт думаємо вже зараз. Наступного року заплановане і відкриття різних важливих об’єктів. Наприклад, у травні буде завершено будівництво нового приміщення ліцею, де навчається понад 150 студентів. Ще наступного року плануємо підписати договір з угорським містечком Пейчварод. Звідти ми вже отримали допомогу - передали необхідні меблі та устаткування для нашої школи. Також хочемо видати книжечку з історії Великих Берегів, а також великий гарний календар на 2014 рік з фотографіями визначних архітектурних пам’яток, навколишньої природи. Там будуть розміщені і архівні фото - для порівняння з сьогоденням. Думаю, що багатьом буде цікаво погортати ці сторінки. А завершаться святкування традиційним фестивалем на День села. Тим паче останні два роки його не проводили. - Чому? - Це було зроблено для того, аби зберегти гроші та направити їх на вирішення насущних проблем. Зокрема на вуличне освітлення для трьох вулиць. Більшість мешканців, сподіваюся, з розумінням віднеслися до такого непростого рішення депутатів сільської ради. Адже відпочивати приємно тоді, коли всі справи зроблені. - Пані Марто, розкажіть про останні новини, що у вас нині відбувається? - Насамперед триває ремонт дитячого садочку, де окрім іншого замінили двері як внутрішні, так і зовнішні. І вже з 1 січня, як я сподіваюся, наші діточки завітають до повністю оновленого дошкільного навчального закладу. Всі ремонти проводимо за рахунок спеціального фонду сільського бюджету. Поповнюється він, в основному, за рахунок, сплати єдиного податку підприємців, що зареєстровані на території нашого села. Вони повинні сплачувати 20 відсотків від мінімальної заробітної плати - так вирішили сесії наші депутати. Раніше за ці ж кошти ми провели ремонт клубу. - Чи багато зареєстровано підприємців у селі? - Так, у Великих Берегах загалом маємо 174 підприємця. Найбільше підприємство - це "Хох-Берег ЛТД", там займаються пошиттям рукавичок для футбольних воротарів багатьох клубів світу. А загалом з податків від підприємців отримуємо близько 100 тис. гривень на рік. Ці кошти надходять на рахунок сільської ради, отже ми їх можемо акумулювати та використати на потреби населеного пункту. Наприклад, на ремонт садочку збирали протягом майже трьох років. Таким чином відбувається і ремонт доріг комунальної власності. Скажімо, здійснили два роки тому капітальний ремонт найстарішої вулиці села - Нодьсер. Минулого - почали ремонтувати вулицю Вашут. Цього року планували продовжити роботу, однак через ситуацію з Держказначейством, яке затримує кошти, цього зробити не вдалося. Однак у нас все сплановано, підготовлена відповідна проектно-кошторисна документація - тому дуже сподіваємося, що наступного року зможемо продовжити те, що намітили. Найдорожчий проект - ремонт вулиці Спортивної, що веде до нового моторингу "Берегвідейк" - коштуватиме близько одного мільйона гривень. Звісно власними силами такі масштабні проекти не потягнути, тому мусимо звертатися до обласної влади. - Чи розвивається у вас сільський туризм? - Туризм у нас розвивається у певному напрямку, він має скоріш активно-спортивний напрямок. Наприклад, на озері Берегі-То щорічно проводяться змагання рибалок, які неодмінно збирають численних учасників та глядачів. Також з відкриттям неподалік від села сучасного мототреку постійно приймаємо гостей з усієї України. Приємно зазначити, що цього року тут пройшов перший міжнародний турнір з мотокросу. Тому відрадно, що наше село стає популярним завдяки цікавим спортивним розвагам. Вже кілька років влітку приїжджають до нас юні футболісти, тут проводять свої збори - в тому числі з київського "Динамо". І звісно пишаємося нашою командою з велоспорту в залі - вони перемагають у багатьох міжнародних змаганнях. Додам, що в центрі села вже збудовано перший готель на 65 постояльців "Імре-бар" - нині проводяться роботи по облаштуванню та деякі внутрішні роботи. там буде цілий туристичний комплекс, в тому числі ресторан. Також є гуртожиток ліцею, де також часом зупиняються гості. - Чи маєте якусь мрію по облаштуванню населеного пункту? - Їх досить багато. Наприклад, на жаль, поки що немає у нас центрального водогону. Географічне розташування села таке, що побудувати його надто важко, адже деякі вулиці знаходяться на пагорбах. Загалом, аби здійснити такий проект потрібно понад 4 мільйонів гривень, яких у нашому бюджеті нема. Ця дуже велика сума, однак на майбутнє сподіваємося, що вдасться і цю проблему у майбутньому вирішити. - Пані Марто, розкажіть трохи про себе, про родину, як опинилися на такій відповідальній посаді? - Я народилася у Берегах 1 грудня 1972 року. Моя мама працювала бухгалтером у сільській колгоспній конторі, батько - керував бригадою електриків. Нині вони на пенсії, замаються присадибним господарством. Я закінчила Мукачівське педучилище, а пізніше інститут у Ніредьгазі. Тож є педагогом за освітою, десять років працювала у сільській школі вчителем початкових класів. А діла так склалися життєві обставини – коли мене обрали депутатом, у 2002 році я перейшла на посаду секретаря у сільраді. А коли наш колишній сільській голова перейшов працювати у районну адміністрацію, то вирішила спробувати свої сили на позачергових виборах. На той час вже добре знала про всі сільські проблеми, і мала свої думки щодо їх вирішення. Так мене у 2005 році вперше обрали головою села, і нині це вже третя моя каденція. До речі, мій чоловік Ференц - теж сільській голова, вже колишній, але у селі Астей. Виховуємо трьох дітей. Старша донька завершує навчання в українській гімназії в Берегові, мріє стати архітектором. Друга наступного року піде у перший клас, а найменшому - синочку лише виповнилося три місяці. Отже, нещодавно в нашій сім’ї сталося поповнення. Багато в чому мені допомагає мама та чоловік. А ще мої друзі та колеги. В нашій сільраді дуже дружній хороший колектив, з ним працюю багато років. У нас працюють самі жінки, тому мабуть ніколи не виникає суперечок або конфліктів. Взагалі для мене сільрада це набагато більше, ніж просто робоче місце. Я просто з радістю сюди приходжу як додому. - Але ж мабуть часом буває непросто приймати рішення? - Так, бо проблеми у людей бувають різні. Мешканці іноді звертаються до мене з особистим, тоді намагаюся пояснити, що сімейні конфлікти не завжди слід виносити на поверхню. Хоча якщо проблема справді серйозна - звісно не можна її приховувати. Однак я ніколи не виступаю суддею у таких ситуаціях. Але головне, що практично завжди вдається знаходити спільну мову з депутатським корпусом. Я намагаюся йти на компроміси, хоча здатна і відстояти свою точку зору, якщо питання надто принципове. Утім намагаються насамперед добре розібратися у ситуації, а лише потім приймати якесь рішення. Головне, аби воно не зашкодило людям та селу, а приносило користь для всіх. Олександр Ворошилов, фото автора для Мукачево.net