– Пане Балога, на Ваш погляд, Україна залишиться цілісною чи ні? Чи буде дорозвалена нашим східним сусідом і від чого це залежить? – Якщо ми захочемо, щоб вона була цілісною, то вона буде цілісною. Якщо питання так гостро стоїть, при яких умовах вона може бути цілісною, то на моє глибоке переконання, цілісність і соборність України залежить від позиції української громади. Образно кажучи, якщо сьогодні ми не маємо підтримки у населення Донецької або Луганської областей, про що це говорить? Що ми, мабуть, в якійсь мірі не так ведемо політику стосовно своїх східних територій нашої єдиної держави Україна. Тому, як не парадоксально, ми сьогодні ще більше переживаємо, ніж тоді, коли забирали Крим. І знову, чи дійсно ще щось відріжеться? Тому Україна буде там, де українець буде захищати разом зі своєю армією свою територію. Там буде Україна. – Жорсткіше треба себе поводити, так? – Так, однозначно. – У тому числі й силовикам? – Так. – А дивіться, ми ж бачили цю ситуацію, яка була в середу, коли наші війська таки увійшли у місто Краматорськ Донецької області. Нібито почалася офіційно оголошена антитерористична операція і у що це вилилося? Оточили місцеві мешканці, не «зелені чоловічки» так звані у перших лавах, не диверсанти з Росії, які є, щоб там не казав пан Путін на своїх «прямих лініях», що, мовляв, у них там нікого немає, такі твердження київської влади – нібито, дурниці. Ніякі не дурниці, служба СБУ довела, що є там диверсанти. Але все ж таки оточили у перших лавах місцеві жителі. Що тоді робити? Стріляти в них? – Сьогодні ми аналізуємо з’їзд Партії регіонів у Донецьку. Який відбувся з’їзд депутатів усіх рівнів. Що відбувається в середовищі політичної сили під брендом Партії регіонів? Ви ж дивіться, вони сьогодні не впливають на процеси, який проходить на сході України, тобто Харківська, Донецька, Луганська області – їх не відчуває населення. А з іншого боку, населення керується тими настроями, про які ми сьогодні кажемо, що це є настрої сепаратистичні, так? А я говорю інше – нас Путін сепарує через сепаратизм, наші східні території. Але, повертаючись до питання, пов’язаного із ситуацією на сході України, нас населення підтримуватиме, якщо ми будемо розуміти, що ментальність українця на заході або центрі зовсім інша, ніж на сході. Нам потрібно в якихось межах прислуховуватись до тих побажань, які сьогодні є. Наприклад, питання мови. Хіба це питання заслуговує на те, щоб ми розвалювали Україну, втрачали території? Ні. – Тобто, Ви не виключаєте те, що може бути запроваджена в Україні друга державна мова – російська? – Я вважаю, що ті питання, які нас роз’єднують потрібно зняти з порядку денного або через референдум, або через зміни до Конституції. І нам потрібно ці питання зняти для того, щоб зшити і зробити країну єдиною у всіх питаннях, які дадуть нам можливість розвивати цю державу. Якщо ми сьогодні будемо тягнути, що Львів хоче свою позицію бачити, Київ – свою, а не будемо чути схід, ми нікуди з вами не підемо, бо, повертаючись до питання мови, я однозначно говорю, воно не стоїть виїденого яйця. Якщо країна є унітарною завдячуючи тому, що у нас є дві мови, значить дві державні мови повинні бути. – От момент унітарності. Згадується цей фактично ультиматум, який висуває у Росії офіційна влада Україні. Путін говорить про це, Лавров говорить, інші можновладці. Федералізація допустима в Україні чи ні? – Ні, її не буде, однозначно, федералізації. І дуже приємно, що знов повертаючись з аналізом до поведінки такої політичної сили, як Партія регіонів, яка сьогодні є в опозиції до діючої влади, вони вже сьогодні не говорять про те, що країна повинна бути федеративна. Вони говорять про те, що Україна повинна бути унітарна. Так, вони кажуть, що уповноважені на місця, так, вибори обласних, районних рад, виконкоми, так, ліквідація обласних адміністрацій. Я вибачаюсь, а хіба про це тільки представники східних областей говорили? Про це говорив, у свій час, і Ющенко, але не виконав, про це говорив і Янукович, коли йшов з програмою кандидата в президенти, що він ліквідує адміністрації і будуть прямі виборні посади голів обласних рад. Про це всі говорили, але коли людина приходить на посаду – вона забуває про те, що ці гасла потрібно виконувати. Регіонали зараз, коли втратили владу, кажуть, що ми це хочемо, але їм тут на допомогу якраз ментальність і проблеми, які створює сьогодні у нас східний сусід, допомагає добиватися у центральної влади цих рішень. Думаю, що питання референдуму, якщо б ми зараз поставили порядок денний на 25 травня і зняли питання ті, які відносяться до компетенції референдуму, це питання мови… – Мова? – Ми знімаємо напругу. – Але формулювання запитання про можливість федералізації виключається, на Ваш погляд? – Однозначно виключається. Однозначно. Але ми зробимо крок назустріч людям, які хочуть бути в Україні, люди, які себе вважають українцями і незалежно від того, росіянин він чи він українець… – Тобто, хоче він не федералізації, а децентралізації? – Цього достатньо і це якраз дасть нам можливість дихнути і дати зрозуміти Путіну, що у нас проблем немає. – Дивіться, от Ви назвали вже конкретний шлях можливий з послаблення напруженості на Сході України, все ж таки Ви погоджуєтеся, що варто провести референдум, хоча з певним формулюванням, яке стосується, наприклад, мови, а не федералізації… – Так… – Що ще робити? Подальше поглиблення, можливо, стосунків центральної київської влади з місцевими політичними та бізнесовими елітами? З тим же Рінатом Ахметовим, з паном Єфремовим на Луганщині. І де тут може бути межа компромісу центральної київської влади? Чи не будуть вони шантажувати, ці бізнесові еліти на півдні, сході центральну київську владу? Що, мовляв, ви нас не дослухаєтесь, то ми до Росії підемо. Ну, я так утрирую. – Ніхто до Росії не збирається йти, і я більше ніж впевнений у цьому. Переговори проводяться з елітами усіма – і львівськими, і донецькими, однозначно. І немає значення, еліта якої території – потрібно з усіма елітами держави рахуватися. Якщо сьогодні виникають проблеми на сході і ми йдемо занадто назустріч вимогам, а вони будуть вважати, що от в такий спосіб, нагнувши не керівництво центральної влади, а нагнувши всю України, щоби піти їм назустріч, то завтра буде друга сторона так само щось вимагати і ми будемо розхитувати, ламати країну. Тому потрібно зустрічатись і спілкуватись з елітами. Але назустріч потрібно йти громаді тої чи іншої території. Це буде краще і точніше, якщо ми будемо йти назустріч аудиторії. І та ситуація, яка сьогодні склалася в Донецьку або Луганську, менше в якійсь мірі, але є проблеми і в Харкові. Сьогодні еліти не контролюють ситуацію. – Місцеві? – Сьогодні вулиця, вибачте, в якійсь мірі і маргінальні настрої, і ті люди, якими користуються інформаційно, ідеологічно наші сусіди, які збурюють людей. І тут, коли потрібно підняти роль місцевих еліт для того, щоб заспокоїти, то вони не можуть вирішити самі. – З ким же тоді говорити Києву? – Ні, от якраз Київ повинен говорити і з елітами, але у першу чергу – з громадою. Бо через цю еліту, яка сьогодні є, вона вже не може до кінця вирішити питання стабілізації в громаді. Якщо ми, на перше, приймаємо, знову повертаємося до питання референдуму, якщо сьогодні в. о. президента публічно заявляє, це політична заява, що ми знімемо питання децентралізації влади, ми знімемо друге питання, а насправді там вимог небагато, насправді. Просто потрібно прийняти політичне рішення. Країна в тому стані, при тій Конституції і при тих повноваженнях, які сьогодні має центр, вона не зможе себе гармонійно розвивати. – Ну, а кого тоді шукати з представників громади цієї, на Донеччині, на Луганщині? Не тих же, які захопили адмінбудівлі? Де їх знаходити для діалогу із поліпшення ситуації? – Ми говоримо з Вами про те, що сьогодні однозначно не можна тільки з тими елітами домовлятися. Сьогодні потрібно домовлятися і з тими навіть, хто вважається сепаратистом, з ними також потрібно вести розмову. Ну, якщо вони підняли народ, то значить вони впливають на ситуацію, так? І, якщо вони сьогодні не набрали на себе десяток статей на десятки, або сотні років, то краще, мабуть, з ними вести переговори, щоби знімати цю напругу? Бо ескалація, війна ніколи до добра не приведе. Але якщо у них вже є місцеві ватажки, значить потрібно говорити і з офіційними депутатами, елітами, але потрібно однозначно і з тими, хто сьогодні очолює ці сепаратистські рухи на сході України. – Ви вже назвали цю дату – 25 травня нинішнього року, Ви не виключаєте, що можна цілком провести референдум на цю ж дату. Але ж ми знаємо, що мають відбутися президентські вибори. Це важливий дуже крок і він має бути здійснений. Але у зв’язку із ускладненням становища на сході і півдні, кілька експертів стверджують, що під загрозою проведення цих виборів. Ви теж так вважаєте? Сам факт проведення… – Кожен раз, коли ми говоримо про експертів, то треба думати з якої «конюшні» ці експерти. Я би хотів, щоб та політична сила, яка сьогодні фактично взяла в руки і виконавчу, і представницьку… – Партія «Батьківщина»? – Партія «Батьківщина» в особі пані Тимошенко. Я вважаю, що не потрібно на тих речах спекулювати, бо я тільки одну причину назву, чому нам невигідно зривати вибори. Ми чітко розуміємо, що повний транш коштів, які нам пропонує Захід, ми отримуємо тільки після того, коли буде проведена інавгурація нового президента України. Тому виникає питання, що для нас важливо – все-таки зупинити спад економічний і зубожіння народу чи все-таки ми граємося в політику і розвалюємо країну? Я б не хотів би, щоб навіть на експертному рівні, в експертному середовищі, ми говорили про вірогідність зриву виборів, бо якщо вибори зриваються, то вважайте, що країна валиться однозначно. І невже грає роль, хто буде президентом? Та немає значення. Те, що ми маємо вгорі – це відображення того суспільного настрою, який є внизу. Тому давайте ми з вами будемо ще більше радикальними з точки зору побудови сучасної української незалежної унітарної держави. Від нас з вами це залежить. – І запитання до Вас, як до народного депутата України. Ми бачимо, що от в останні дні робота Верховної Ради, на відміну від тих днів, коли тільки Янукович втік з держави, тоді була більш консолідована робота, зараз доволі багато складнощів з ухваленням доволі важливих рішень. Як Ви вважаєте, з чим це пов’язано? Це якісь уже економічні суперечності чи інші проблеми? – Ні, абсолютно ні. Я скажу, що у цей час, коли йде війна, економіка не присутня у залі, присутня політика. Можна сказати декілька таких пасажів, які взяли цю напругу. Перше, спецоперація антитерористична – завал, це неповага не до президента, це неповага до громади. Тому що зневажена громада діями військових. Сказати некомпетентність – ні. Просто у нас головокомандувач не відповідає своєму рівню, у нас деякі силовики відповідають, деякі – не відповідають. Але у цей тяжкий час не хочеться говорити про погані речі. Ви сказали про політичний сегмент. Чому зараз спав темп прийняття позитивних, хороших рішень, так? Я вважаю, що, якщо посаду прем’єра отримав представник «Батьківщини», і він на своєму місці прем’єра, немає сьогодні кращого прем’єра… – Арсеній Яценюк? Ви визнаєте це? – Це потрібно чітко розуміти, шановні. Нам потрібно, щоб посаду спікера займала людина, яка буде не з цієї політичної сили і, відповідно, повинна бути гармонія всього розвитку, не тільки у більшості, а й у всьому парламенті. Якщо ми це розуміємо, то у нас не буде проблем з прийняттям законів, у нас не буде прийняття рішень ні з якими проблемами абсолютно, які сьогодні виникають у нас в державі. А так, як у нас сьогодні в державі вертикаль влади вибудувана, що найстрашніше, у нас нібито є в. о. президента – він не керує державою, у нас є прем’єр – він не керує державою… – А хто ж це робить? – У нас керує державою політичний лідер «Батьківщини» пані Тимошенко. Ну, як так може бути? – У Вас є докази цьому, пане Балога? – Це моя така, знаєте, можливо, уява політична, на базі того досвіду життєвого, який я провів у політиці. Тому для того, щоб було розуміння хороше, з точки зору стабілізації роботи державних органів, Ви представляєте, коли стає спікером людина не з «Батьківщини»? Автоматом прем’єр-міністр України стає самостійною фігурою. Автоматом. – Так Ви вважаєте, що прямо зараз треба міняти спікера? Коней на переправі міняти? – Прямо вчора, тоді буде добре. – А є такі пропозиції депутатів? – Не треба нічого, треба просто оцінити рівень своєї роботи на цій посаді Турчинову, подивитися в дзеркало і сказати «я з цією роботою не справляюся». Це було б просто ідеально. – Ну, Ви так критикуєте представників партії «Батьківщина», які зараз дійсно очолюють державу. Але з іншого боку, ситуація зараз безпрецедентна. Ви от були главою адміністрації президента при Вікторові Ющенку, теж були складні стосунки, в тому числі з Росією. Але зараз, коли фактично загроза державній цілісності України, можливо, легко критикувати, а от діяти – це ж дуже відповідально. Як Ви вважаєте, от як політик із досвідом? – Я не критикую, я вважаю, що нам потрібно розв’язати руки прем’єр-міністру України. Він сьогодні зв’язаний своїми політичними зобов’язаннями перед політичною силою. Тому він – представник політичної сили «Батьківщина» – є прем’єром, а інша посадова особа, яка очолюватиме парламент, і відповідно виконуватиме обов’язки нового президента, до обрання нового президента, повинна бути такою, яка незаангажована у цій політичній силі. І все – ми рухаємося нормально. І повірте мені, не буде критики, а буде співпраця. А головне, буде співпраця не з тих політиків, які є в коаліції і не голосують, а буде співпраця з усім парламентом, може за винятком комуністів. – Дивіться, Ви важливу річ сказали, що, власне, політики, вони діють, за великим рахунком так, як дозволяє їм суспільство, так я Вас зрозумів? – Так. – Віктор Янукович, м’яко кажучи, це не усвідомлював і поплатився. Але от далі, висуваються ці питання, після перемоги Майдану другого – люстрація, інші моменти. Наскільки Ви вважаєте реально це все втілити зараз? Ну, принаймні, в найближчі місяці… – У найближчі місяці ми з Вами говоримо, що дай Бог, щоб в Україні провели вибори в один тур і щоб у першому турі був переможець. Ну, на крайній випадок, у червні місяці. Тобто, якщо ми з Вами говоримо, про найближчі місяці, то у нас перший виклик – це зробити легітимною президентську гілку влади. А інше – це втриматись і, врешті-решт, шукати вихід із ситуації, все-таки знайти спільну мову з нашим східним сусідом. – Із Росією? – Із Росією. Бо так довго ситуація тягнутися не може. – Треба йти на контакт? – Так чи інакше потрібно вести переговори. Бо ми чітко розуміємо, що будь-яка війна, яка не починається – закінчується переговорами. Але головне, щоб не було капітуляції ані з однієї, ані з іншої сторони. І головне, щоби ніхто не втратив територіально – це найважливіше. Тому цей процес можна вирішити лише переговорним шляхом. – Але вже після виборів президента, коли буде легітимний глава держави? – Я не вважаю так, я вважаю, що і зараз потрібно вести переговорний процес, але не через призму виборчої кампанії одного із кандидатів, а через призму збереження цілісності країни і перспективи на майбутні стосунки, з точки зору як економічної, так і гуманітарної. – Козир є зараз в України, ослабленої після революції? – Козирі завжди є. Потрібно шукати причини, потрібно шукати дотики, потрібно відправляти переговірників, які будуть тихо, нормально вести перемовини, а потім це стане результатом якогось консенсусу і, відповідно, зняття напруги, яка зараз виникла між двома країнами. – Не зважаючи на те, що відбувається зараз – схід, південь України, ситуація у стосунках з Росією, інші моменти, Ви оптимістично дивитеся далі, от найближчий рік життя України чи все ж таки не дуже? – Я не тільки дивлюся оптимістично, я вважаю, що Україна є і буде займати важливу роль у Європі, у світі. Україна – розвинута країна. І чому я так мислю оптимістично, тому що народ показав, що він є кращим у світі. Ви знаєте, три місяці витримати на Майдані, 4 роки витримати Януковича і все-таки добитися того, що хоче народ і щоб держава так працювала. Наступні кроки будуть іншими. Вже хто буде обраний президент – він розуміє, що якщо він знову буде йти домовлятися з кимось, торгуватись, брати до себе в команду політиків, які мають погане минуле – він так само піде, незалежно від того, зробив він щось погане чи не зробив, він поступив аморально. Уже сьогодні планка суспільства настільки високо піднята і після цього не вірити у майбутнє України, ну це має бути людина, яка цю країну не любить. Я свою країну люблю, я свою державу люблю і я впевнений у тому, що ми підемо далеко, тому що ми сильні. Олександр Лащенко, Радіо Свобода