А ще разом з чоловіком має хобі - подорожують по світу, практично щомісяця відкриваючи для себе нову країну. Про це пишуть у своєму блозі, такі собі міні-поради для інших мандрівників. Діана навчалася у берегівській ЗОШ №5, яку закінчила з відзнакою. Поступати вирішила у найвідоміший український виш - Києво-Могилянську Академію. І хоча конкурс там завжди стабільно дуже високий, їй це вдалося. За таким принципом й живе - ставить для себе найважчі завдання, а потім їх вирішує. Зазвичай у неї все виходить на вімінно. Адже, як вважає Діана, немає такої вершини яку неможливо здолати. Було б бажання та терпіння, і звісно, натхнення! Завершивши навчання за напрямком "Програмна інженерія" (бакалаврська програма) та "Інформаційні управляючі системи та технології" (магістерська програма), не стала вигадувати велосипед - вирішила створювати програми та ігри. До того ж досвід вже був - у 2013 році разом з Андрієм Чайка (майбутнім чоловіком) стала лауреатом Всеукраїнського чемпіонату комп’ютерних талантів «Золотий Байт» за комп’ютерну програму для школярів під назвою «Цікава математика». До речі, призовий фонд конкурсу складав понад 500 000 грн., а команди-переможці отримали путівку до відомої Силіконової долини (США). Тепер Діана - співзасновник української компанії з розробки мобільних ігор 4Enjoy Games. "Придумую, менеджу та створюю ігри", - розповідає коротко про свою роботу. Я ж вирішив розпитати більш докладно. — Діана, розкажи, чи успішний це бізнес в Україні - програмування ігор? — У нас своя ігрова студія, де створюються ігри для мобілок та Facebook. Працюємо в жанрі "три в ряд". До цього йшли 7 років. Півроку тому почали будувати команду - не віддалену, а у Києві. Чи успішний бізнес? Ми багато працюємо, працюємо для гравців. Нам є куди розвиватись. І як тільки в наші ігри будуть гратись усі пасажири в метро, поки їдуть додому - ми обов'язково похвалимось цим досягненням. Такою є кінцева мета. — Хто ваш основний користувач? Адже сьогодні грають майже всі, і діти, і дорослі. — Ми створюємо ігри, які доступні для користувачів з усього світу. Ігри моделі - free to play, тобто вони абсолютно безкоштовні для скачування. А далі у гравців є можливість всередині ігри щось докупити - додаткові кроки для рівня, додаткові "життя" (щоб зіграти прямо тепер, не чекаючи поки ці "життя" поповняться). На жаль, в Україні та пострадянських країнах практично немає розвинутого ігрового ринку. У нас більшість користувачів рахують кошти на щоденне життя, тому не купують всередині ігор практично нічого. Але ми щиро сподіваємося, що ситуація колись зміниться на краще. — Ваше з чоловіком хобі - це подорожі. Як обираєте куди полетіти наступного разу? — Якщо чесно, то найчастіше країни самі вибираються - випадково. Наприклад, подивились передачу "Світ навиворіт", і зрозуміли, що дуже хочемо побачити місто давніх інків Мачу-Пікчу в Перу. Або ж, коли авіалініі Quatar нещодавно почали літати з Києва і, відповідно, напрямки в Азію стали в 2 рази дешевшими. Та ще й акцію зробили на 2 тижні (-30%), тож ми одного разу вирішили відкрити для себе Індонезію. — Якою є мета ваших подорожей? — Сперш ми просто подорожували, бо нам подобався такий вид екстриму. Наприклад, приїжджаєш в Китай і розумієш, що місцеві практично не володіють англійською, а потрібно якось доїхати на автобусі до готеля. Тепер вже стало цікаво поділитись якимось досвідом і власними історіями - тож створили групу у Фейсбуці під назвою Travel with Diana and Andrew, де тепер пишемо про усі ті подорожі, що в нас були. — Розкажи про якусь пригоду, яка найбільше запам'яталась. — Чомусь запам'ятовуються найбільше не найпозитивніші моменти, а найдивніші. Наприклад, був такий випадок у Китаї. До нас підійшли двійко місцевих молодих дівчат і запитали чи можна з нами попрактикувати російську мову, бо вони її вивчають. Після цієї фрази ми попали в одну із найбільших афер. Поки розмовляли із ними про Китай, Україну, війну на сході та інше, вони нас водили дуже складним маршрутом, хоча ми були в самісінькому центрі Пекіна. А потім раптово запропонували випити чаю. Справжній китайський чай та місце, яке знають тількі місцеві - звучить гарно, правда? А от рахунок за цей чай нам принесли аж 100 доларів! Ми, звісно, були здивовані таким величезним рахунком. Однак наші співрозмовниці втішили, що це ж вони нас запросили, тому половину оплачують. От тільки рахунок принесла не офіціантка (а одна із цих дівчат) і все, що ми замовляли було зазначено китайською. Звичайно чай вибирали і замовляли теж самі дівчата. Що ж було робити в цій ситуації? Ми змішені були сплатити рахунок. А про те, що нас банально "розвели", тобто обманули, ми зрозуміли тільки через кілька годин, коли вже сиділи в іншому спокійному місці і вечеряли. Ціни там були у десятки разів менші. Нам стало прикро, що нас так легко втягнули в аферу і тому вирішили повернутися, знайти цей заклад із чаєм і з'ясувати чи власники також брали участь у шахрайській схемі. За кілька хвилин до закриття ми до них нарешті потрапили і за допомогою майстра-каліографа (із сусіднього магазинчика), який знав і англійську і китайську, ми повернули витрачені кошти. І виявилося, що чек нам підсунули фальшивий. Але власник не хотів мати проблем з туристами і поліцією. Ось такий випадок. Можливо стане у пригоді іншим. А загалом різних цікавих історій у наших мандрівках відбувається чимало. Тому й радимо всім при можливості більше подорожувати. — Які у вас плани на найближче майбутнє? — Спершу ми планували подорожі на рік вперед, потім на місяць, а тепер, просто їдемо. Тим паче, якщо не сезон, то ціни в останній день на нерозібрані готелі зазвичай на 50% менші. А обираємо їм на сайті Booking за рейтингом 9+. А далі обираємо літак, де ще залишилися квитки - у останні дні перед вильотом вони теж можуть бути дуже дешевими. А якщо конкретніше - то дуже попереду у нас Канада. Там ми ще не були. — Скільки загалом вже відвідали країн світу? — Загалом на нашому рахунку вже близько 30 країн, останньою була Болівія. А спершу хочемо відвідати усі континенти. Нам залишилась лише Австралія та Антарктида. Без сумніву і туди дістанемося незабаром.