Меню
Закрити меню

Закарпатка розповіла як відпочити у Татрах за 50 євро

Так, подорожі за кордон у більшості випадків точно не по кишені тим, хто працює за українську «мінімалку», але, якщо є велике бажання, мінімум грошей, але максимум готовності економити, то можна обирати маршрут і вже починати пакувати валізи. Далі читайте, як недорого і цікаво відпочити у тексті автора без змін за матеріалами IGotoWorld.

Словаччина – сусідка України, але чомусь дуже сильно недооцінена українськими туристами. Всі хочуть в Швейцарію, Німеччину, Францію, у той час коли зовсім поряд, у добрих сусідів така краса. Регіон Високі Татри у Словаччині – просто казковий. Для любителів неймовірних гірських пейзажів тут кожне село – казка. У ясну погоду, коли нема ні туману, ні хмар, краєвиди просто незрівнянні. І для того, аби їх «зловити в об’єктив», не обов’язково набирати висоту: гори, як велетенські щити, огортають села і містечка своєю величчю і, здається, розташовані так близько, що дух захоплює!

День 1. Ужгород – Кошице – Попрад – Штрбське плесо – Штрба

До Високих Татр з України – рукою подати. Якщо не враховувати очікування на кордоні, то дорога зовсім не обтяжлива. А для любителів поїздок буде просто насолодою. З Ужгорода до словацького міста Кошице треба добиратися автобусом, їхати всього-навсього 2,5 години, але українські й словацькі митники і прикордонники додають до цього часу ще години 2-3. З Кошице треба прямувати до містечка Попрад, яке називають «Воротами у Татри».


Татранська залізниця.

До речі, Попрад дуже схоже на український районний центр, правда, чисте і акуратне, з просто дивовижними пейзажами: якщо вам пощастить і під час вашого приїзду до міста не буде хмар чи туману, побачите, що воно просто оточене горами.

З Кошице до міста Попрад потрібно добиратися поїздом, у цьому напрямку з кошицького вокзалу поїзди вирушають майже щопівгодини, що дуже зручно для поїздки: довго очікувати не треба. Час у дорозі – 1-1,5 години (залежить від обраного поїзда).

Прибувши у Попрад, вважайте, що ви вже майже у Татрах! Із місцевого залізничного вокзалу прямо у Високі Татри вас доставить спеціальна «гірська електричка». Татранська залізниця насправді є повноцінною туристичною атракцією: милі, майже іграшкові поїзди піднімаються високо-високо в гори, а протягом всієї поїздки за вікном – неймовірні пейзажі, очей не відірвати! Про особливості залізниці та про квитки на «гірську електричку» розповімо нижче, але одразу зазначимо, що навіть якщо ви вирішили поїхати в Татри на власному авто, виділіть час для того, аби покататися на Татранській залізниці. Це того вартує!


Залізнична станція Штрба, «зубачка».

У Попраді купуємо квитки на «гірський поїзд», попередньо вирішивши, що у перший день подорожі, оскільки значну його частину забрала дорога, вирушаємо на Штрбське плесо – одне з найкрасивіших гірських озер Словаччини і не тільки.

Електричка везе до однойменного населеного пункту, від залізничного вокзалу, який, до речі, тут дуже милий, до самого озера хвилин 20-30 пішки. Всюди вказівники, заблукати неможливо.

Штрбське плесо і територія навколо нього – дуже живописні. Озеро оточено грізними вершинами, один вигляд яких вселяє в душу трепет. Тут можна гуляти і насолоджуватися пейзажами безкінечно, однак ми вирішили не чекати темної пори і вирушити далі, оскільки наступного дня наша гірська прогулянка стартуватиме саме звідси.

Зі Штрбського Плеса далі в гори везе ще миліший і ще менший поїзд (це окрема гілка Татранської залізниці, зовсім недовга, але страшенно цікава, адже поїзд, так звана «зубачка» – це ціла історія, гідна фільмів і книг).

«Зубачка» везе нас до населеного пункту Штрба. Тут нашою домівкою стане намет, який, до речі, у Високих Татрах просто так десь на галявині не розкладеш – тільки у кемпінгах і тільки платно. Із цими правилами у Словаччині дуже суворо (штрафи змушують туристів більше ніколи не повторювати подібних помилок і привчають любителів природи до порядку), але це виправдано: за весь час перебування у Татрах жодного засміченого місця, як, наприклад, у рідних Карпатах, ми не помітили.

Озеро Штрбське плесо.

День 2. Штрба – Штрбське Плесо – водоспад Скок – вершина Велке Соліско (2412 м) – Штрбске плесо – Штрба

Після ночівлі в наметі (з погодою нам дуже пощастило) і мальовничого сходу сонця вирушаємо в заплановану мандрівку. «Зубачка» знову везе нас до Штрбського Плеса. На вокзалі п’ємо каву і – в гори. Прямуємо одразу за маршрутом до водоспаду Скок, без заходу на озеро.

Відрізок дороги від Штрбського Плеса до водоспаду зовсім не важкий і в хорошу погоду буде під силу навіть маленьким туристам. Маршрут неймовірно живописний, і, знову ж таки, якщо не буде хмар – гірські пейзажі змусять вас зупинятися для фото набагато частіше, ніж ви планували.

Час у дорозі – приблизно дві години. Перед водоспадом є ще невеличке озерце. Повноводність Скока залежить від пори року та інтенсивності опадів. Нам, очевидно, пощастило.


Водоспад Скок.

Після споглядання водоспаду вирішуємо таки підніматися вище (внизу, біля Штрбського плеса зустріли нашого земляка – ужгородця – який розповів нам про маршрут, який пролягає від водоспада Скок через гірські озера (Плесо над Скоком, Капіє, Округле), через Бистре Седло (2314 м) до вершини Велке Соліско (2412 м), Валленбрегового озера і Фуркотської долини і завершується поблизу Штрбського плеса, але з іншого боку). Через те, що попередньо цього не планували, йшли без карти і без чіткого розуміння, скільки часу займе ця гірська мандрівка. Маршрут (жовтий, добре промаркований) – не з легких, і для початківців, особливо тих, хто вперше в горах, не підійде.


За часом вся нитка жовтого маршруту займає 6,5-7 годин, за складністю – набагато агресивніший, ніж будь-який із найбільш «складних і страшних», які ви проходили в Українських Карпатах, дуже кам’янистий, з різкими перепадами висот і відрізками, які інакше, ніж тримаючись за прокладені ланцюги, не пройдеш. Для тих, хто не любить екстриму і боїться висоти, це стане справжнім випробуванням.

Попри усе вищеперелічене, маршрут дуже цікавий і живописний (інколи місцеві пейзажі змушують мозок вважати, що ти на іншій планеті). Тим, хто планує це перевірити, потрібно врахувати, що з листопада цей маршрут закривають для туристів (через ризик травмувань).


Також варто серйозно поставитися до планування часу, оскільки «кинути наметик біля підніжжя», як у рідних Карпатах, не вийде: намет можна розкладати тільки у кемпінгах, а кемпінги – тільки внизу, у населених пунктах. Благополучно спустившись з вершини, прямуємо знову до Штрби – там нас чекає ночівля в хостелі.

День 3. Штрба – Старий Смоковец – Татранська Ломніца – Штрба – Попрад – Кошице – Ужгород

Третій день нашої поїздки у Високі Татри залишаємо максимально лайтовим, на відміну від попереднього. Їдемо у Старий Смоковец і Татранську Ломніцу. Це одні з найбільш популярних гірськолижних курортів у Словаччині. Звідси можна помилуватися видами на Герлаховський Штіт (2654 м) і Ломніцкий Штіт (2634 м) – найвищі вершини Татр.

У кого є бажання – можна встигнути на підйомнику «прогулятися» майже на саму вершину або ж трохи нижче, але врахуйте, що це дуже популярна туристична атракція і квитки на підйомник треба купувати заздалегідь через Інтернет.

Любителям гірських пейзажів у Татранську Ломніцу і Старий Смоковец дуже варто заїхати, бо тут теж вершини, як на долоні, і це дійсно дуже-дуже гарно. Самі містечка дуже затишні. Особливо Татранська Ломніца. Зовсім недалеко від залізничної станції – гарний парк, багато милих, затишних кафе, та й загалом дуже приємно прогулятися. Живописні вулички, цікаві будівлі, «лижний» музей – є де провести час.

З Татранської Ломніци вирішуємо ще раз проїхатися до Штрби, щоб попрощатися з уже улюбленою «зубачкою» – червоним, майже іграшковим поїздом. Далі – в Попрад і Кошице.


У Кошице ми приїхали вже ввечері, дізнавшись на автовокзалі, що останній автобус до Ужгорода вирушатиме близько 23-ї години, йдемо гуляти містом. З вокзалу в центр пішки – не більше 20-30 хвилин. Вечірнє Кошице дуже гарне, якщо ви бували тут вдень, то всі вже знайомі вам місця у нічному освітленні заграють новими барвами, тому не лінуйтесь прогулятися. Дуже атмосферно! В Ужгород прибуваємо вдосвіта: зручно для і тих, хто спішить на роботу, і для тих, хто вирушає далі, – можна влаштувати собі прогулянку старим містом, а в другій половині дня чи ввечері вже прямувати додому.

Квитки, документи, особливості

Якщо у вас є біометричний закордонний паспорт, для подорожі до Словаччини візи не потрібно.

Не забувайте про туристичну страховку (хоч на кордоні її рідко питають, варто пам’ятати, що зекономити на страховці – це підставляти самого себе у найбільш незручний момент). Навіть якщо їдете в економному режимі, як і ми, варто мати із собою достатньо грошей у гаманці та банківську картку. Через відсутність бронювань і зворотних квитків на кордоні у вас можуть поцікавитися, чи вистачає грошей на поїздку, у такому випадку ваші доводи і аргументи про суперекономну подорож не допоможуть, тому ризикувати не варто.


Гора Ломніцкий Штіт.

Татранська Ломніца.

У Високих Татрах дуже добре розвинена туристична інфраструктура, і підшукати собі готель чи приватну садибу для більш комфортного проживання не складає ніяких проблем.

Як економити?

Ми спланували свою подорож так, що основну статтю наших витрат складали квитки на проїзд туди і назад.

Щодо харчування:

Варто зазначити: вхід до природних туристичних об’єктів, на територію Татранського національного парку – безкоштовний.

Із додаткових необов’язкових витрат – сувеніри. Ми обмежилися м’якою іграшкою і солодощами для друзів. Під час перебування у Кошице купили продукти для перекусу в супермаркеті, а також поласували піцою за 1 євро у фаст-фуді в самому центрі міста (будете в Кошице, то цей пункт – must to do!).

Загалом усі наші витрати за три дні поїздки склали трохи менше 100 євро на двох. Якщо ви постійно відкладаєте свою подорож у Татри до «кращих фінансових часів», знайте: для цього не потрібно багато грошей. При бажанні поїздка в Татри може бути дешевшою, ніж ваш вікенд у Карпатах. Перевірено!


Залізнична станція у Татранській Ломніці.

Ще кілька порад