Золоті сережки з Берегсасу: Таємниця, розгадана через вісімдесят років (ФОТО)

Хлопцю вдалося вижити у концтаборі, він повернувся до рідного міста і знайшов свою схованку. А також золоті сережки, які потім зберігав все життя. Сподіваючись розшукати їх власницю... Цю історію розповіли дослідники Яд Вашем - меморіального комплексу історії Голокосту в Ізраїлі.Еліезер Сміловіц з Берегова багато років прагнув з'ясувати бодай краплину інформації про долю тієї дівчини та решти її сім'ї з надією повернути дорогоцінну річ. Але зрештою не зміг цього зробити, і тому заповів своєму онукові передати після своєї смерті цю пам'ятну річ до комплексу Яд Вашем. І лише нещодавно, коли промайнуло майже 80 років з тих подій, дослідникам вдалося з'ясувати ім'я дівчини, дізнався більше про її родину та про жахливу долю, яка її спіткала.Це історія Магдалини Вайс або просто Зіссо, як її всі називали.Слід зазначити, що у 1938 році у Берегові (Берегсасі) проживало близько 6500 євреїв (це практично третина населення міста). Саме цього року Угорщина під керуванням Міклоша Горті прийняла ряд антиєврейських заходів. Так, закон, прийнятий 29 травня 1938 року наказував зменшити число євреїв на 20% в кожному торговому підприємстві, пресі, серед лікарів, інженерів та адвокатів. У 1939 році прийнято другий закон - людина, яка мала єврейські коріння аж до 4 покоління також оголошувалася євреєм. Їм було заборонено працювати в уряді на будь-якій посаді, кількість євреїв серед акторів, лікарів, юристів та інженерів скоротили до 6%. На той час понад 250 000 угорських євреїв втратили можливість заробляти на життя. Більшість з них були позбавлені права голосу.Під час війни євреїв мобілізують на «трудову повинність» - їх важку працю використовували для ремонту залізниць, будівництва аеропортів, розмінування мінних полів. Близько 42 000 єврейських підневільних робітників загинуло на східному фронті в 1942-1943 роках.Однак, однак, Міклош Каллаї, прем'єр-міністр Угорщини і регент Горті до останнього відмовлялися депортувати угорських євреїв у німецькі табори смерті. Так було аж до 19 березня 1944 року, коли німецькі війська окупували Угорщину...Німці увійшли до Берегсасу 31 березня. На той час місцева єврейська громада майже повністю складалася лише із старих чоловіків, жінок та дітей; більшість юнаків або втекли, або були забрані на примусові роботи.Наступного дня німці призначили "Юденрат", завданням якого було виконувати німецькі накази проти євреїв. На євреїв міста було накладено комендантський час, у них було перерізано телефонні лінії, вилучено радіоприймачі та транспортні засоби.У суботу, на 8-й день головного для євреїв свята Песах, на цегельному заводі було створено гетто. Туди було переміщено 12 000 євреїв з Берегова та околиць. У гетто було недостатньо води, а санітарні умови були дуже поганими. Всіх ув'язнених було депортовано у концтабір Аушвіц 15, 17 і 19 травня 1944 року.Нацисти ліквідували гетто у Берегсасі, але перед цим наказали всім єврейським мешканцям принести з дому все цінне майно. А вже у гетто його конфіскували.Саме тоді Зіссо (Магдалина) Вайс, якій було 16 років, помітила свого сусіда, на ім'я Еліезер Сміловіц, якому було 17-ть - той намагався заховати якісь свої цінності під лавицею, викопавши невеличку ямку. Дівчина зняла свої золоті сережки з рожевим камінчиком - єдине, що мала - і попросила хлопця теж їх сховати. Що той і зробив...Родина Вайс, включаючи батьків Йосефа і Амалію та їхніх семеро дітей, разом з рештою єврейського населення була депортована до Аушвіцу. Як і родина Сміловіц. З усіх вижило лише троє - брат Зіссо Нандор-Шмуель, Елеізер та його сестра Шева. Під час "маршу смерті" під самий кінець війни загинув і брат Зеєв.Еліезер потрапив до концтабору Маутхаузен і був звільнений звідти на початку травня 1945 року.Після війни він повернувся до Берегсасу, де, на свій подив, знайшов пару сережок Зіссо, як так і знаходилися у схованці під лавицею.А потім все життя тримав їх при собі, як нагадування про жахливі події, намагаючись розшукати Магдалину-Зіссо. Але марно...Еліезер іммігрував до Ізраїлю в 1948 році, де створив власну сім'ю.У 2015 році, зневірившись знайти Зіссо або когось із її родичів, Еліезер передав сережки своєму онуку Йочай Яаозу і попросив його віддати їх в Яд Вашем, щоб пам'ять про Зіссо та її родину залишилася живою.Два роки тому Еліезер помер. Коли сережки потрапили до Яд Вашем, експерти відділу артефактів вирішили з'ясувати що насправді сталося з Зіссо? І чи вижив хтось із її родини? Дослідник Євген Розін на початку 2021 року провів ціле дослідження, аби дізнатися правду.Із сережками була записка, написана Еліезером, яка включала деякі подробиці про молоду дівчину, яку він запам'ятав як Зіссо. У листі також згадувались імена двох її сестер. А також те, що її батько був шамесом (тобто адміністратором, доглядачем) Великої синагоги у місті Берегово. Однак прізвище родини було для нього невідомим. Адже, хоча і були сусідами, знав про них дуже мало.Допомогла архівна сімейна фотографія, розміщена на веб-сайті єврейської громади Закарпаття із таким написом: "Йосеф Вайс, шамес Великої синагоги". На світлині, опублікованій його онуком Тібором Вайсом, зображений Йосеф з дружиною, трьома дочками та чотирма синами.Також вдалося зв'язатися з головою єврейської громади Берегова Ернестом Голдбергером, який надав імена деяких літніх членів громади, які, на його думку, могли допомогти Розіну у пошуках.Також дослідник зв’язався з Йожефом Вайсом, американським бізнесменом, який часто буває у Берегові, а далі з його братом Тібором, і вони разом розкрили деталі, що дозволило скласти більш повну картину.Зіссо насправді виявилася Магдалиною Вайс, наймолодшою з семи дітей, народжених Йосефом та Амалією Вайс з Берегсасу.Приблизно за рік до депортації євреїв Йосеф помер. Його син Нандор-Шмуель (батько Тібора) замінив Йосефа на посаді шамеса Великої синагоги. Усі члени родини Вайс були депортовані в Аушвіц-Біркенау. Нандор-Шмуель і дві з трьох його сестер зуміли вижити до кінця війни; але на жаль, незабаром після звільнення сестри захворіли на тиф, і померли.Зіссо загинула у концтаборі.Науковець-генеалог у Берегові, на ім'я Бела Губер також допоміг розшукати імена інших членів родини, включаючи свідоцтво про народження Зіссо.Онук Еліезера Йочай каже, що для його діда це відкриття було б дуже важливим."Дослідникам Яд Вашем вдалося повернути з небуття імена двох родин, визначити ким була Зіссо, і це дуже зворушливо - коло замкнулося. Дідусь був би щасливим якби про це дізнався", - каже Йочай.Про це розслідування був надрукований матеріал у виданні The Jerusalem Post.«За допомогою таких предметів, як ці сережки, ми маємо можливість розповісти історії сімей, яким належали ці предмети і віддати шану пам'яті жертв Голокосту», - каже Євген Розін. І додав, що на жаль, про багатьох з них не залишилося нічого. Навіть рідних чи знайомих, які б могли надати якісь свідчення.Золоті сережки з рожевим камінчиком, які всі ці роки зберігав Еліезер, залишаються в музеї Яд Вашем - як нагадування про велику трагедію, та про історію дівчини, на ім'я Зіссо.Це частина мозаїки Голокосту - свідчення про людей, які колись жили і були жорстоко вбиті нацистами та їх співучасниками.Родини Вайс і Сміловиць повернулися з небуття, їхні імена та спогади тепер записані у Центральній базі даних Шоа Яд Вашем. А також вони залишаться у серцях багатьох людей, які про них дізнаються. Це справді є важливим для наступних поколінь і для всіх нас. Це історія, про яку не можна забувати.