Безвіз не працює: Юрій Андрухович 13 годин чекав на мосту через Тису до Угорщини

Відомий український письменник Юрій Андрухович розповів про свою подорож до Австрії транзитом через Угорщину. Зокрема йому довелося 13 годин чекати у бусику на мосту через Тису (КПП "Чоп-Загонь"). Врешті-решт автобус розвернули, хоча з документами все було в порядку.

"Не менше 13 годин непорушного очікування на угорський паспортний контроль у середньої зручності, заповненому до останнього місця автобусі - і не де-небудь, а посередині моста над водами природного рубежа Тиси. Безглузде проминання дорогоцінного часу. Нагнітання недобрих передчуттів: шикування з речами перед автобусом, службові собаки, командні інтонації уніформованих службовців? Повернення всього, що, здавалося, навіки кануло в минуле й лишилося у своїх 1990-х?

Чого ще можна було чекати від цього переїзду?

Шенгенська угода завжди здавалася мені одним із найкрасивіших досягнень Євросоюзу. Безвізовий режим - одним із найцінніших здобутків післямайданної України. Сума цих доданків - їхнього Шенгену й нашого безвізу - давала чудовий ефект вільного пересування улюбленим континентом.

Застряглий на 13 годин у рейсовому автобусі зі Львова до Відня посеред моста над Тисою, я мав і час, і нагоду подумки спитати себе, чи вони, Шенген і безвіз, усе ще в дії. Але те, що відбулося потім, після 13 безглуздих і від того дедалі нестерпніших годин, тобто вже під час паспортного контролю, все одно виявилося для мене вкрай неприємною несподіванкою. Бо я, хоч і готувався морально до складного діалогу з угорськими братами або сестрами, та все одно був заскочений ними зненацька.

Діалогу взагалі не складалось, а всі заздалегідь відібрані офіційні папери із запрошеннями, тестами та всілякою іншою формальною атрибутикою ковідних часів, які я намагався тицяти їм в обличчя, жодної цікавості в них не викликали. Янош - на бушлаті начальника зміни я прочитав його ім'я - був апріорі розлючений і недіалогоздатний.

Таких, як я, недопущених до в'їзду виявилося в тому ж автобусі з десяток осіб. Янош велів нашим водіям розвертатися й везти всіх назад в Україну. Фата морґана Відня лишалася далеко за межею досяжності, а два прекрасні доданки - Шенген і безвіз - виявлялися чимось до тієї міри сумнівним і незахищеним, що моментальне їх скасування міг собі дозволити будь-який перший-ліпший Янош. Якщо тільки трапитися йому не під той настрій...", - написав Андрухович у своєму блозі на DW.

З другої спроби перетинути кордон з Угорщиною письменнику таки вдалося.

"Чому цього разу ми таки подолали кордон? Чому це тривало не 13 годин, а якісь лише дві? Чому угорські служби цього разу не мали жодних претензій? Чому зненацька знову запрацював не лише безвіз, але й Шенген (судячи з того, що контролю на угорсько-австрійському кордоні фактично не було)?

Невже річ у тому, що першого разу день був не мій, а другого - мій? І тому першого разу мені трапився злий Янош, а другого - якийсь, наприклад, добрий Лайош? І як надалі визначатись у днях - який із них сприятливий для подорожі, а який ні? Звертатися до віщунів, ворожок? Гадати на картах таро, кавовій гущі, тваринних тельбухах?", - риторично запитує Андрухович.

Нагадаємо, що закарпатський власник агенції з працевлаштування Тарас Вакула нещодавно попередив, що угорська прикордонна поліція стала більш прискіпливо ставитися до подорожуючих.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!