Відомий український письменник Юрій Андрухович розповів про свою подорож до Австрії транзитом через Угорщину. Зокрема йому довелося 13 годин чекати у бусику на мосту через Тису (КПП "Чоп-Загонь"). Врешті-решт автобус розвернули, хоча з документами все було в порядку.
"Не менше 13 годин непорушного очікування на угорський паспортний контроль у середньої зручності, заповненому до останнього місця автобусі - і не де-небудь, а посередині моста над водами природного рубежа Тиси. Безглузде проминання дорогоцінного часу. Нагнітання недобрих передчуттів: шикування з речами перед автобусом, службові собаки, командні інтонації уніформованих службовців? Повернення всього, що, здавалося, навіки кануло в минуле й лишилося у своїх 1990-х?
Чого ще можна було чекати від цього переїзду?
Шенгенська угода завжди здавалася мені одним із найкрасивіших досягнень Євросоюзу. Безвізовий режим - одним із найцінніших здобутків післямайданної України. Сума цих доданків - їхнього Шенгену й нашого безвізу - давала чудовий ефект вільного пересування улюбленим континентом.
Застряглий на 13 годин у рейсовому автобусі зі Львова до Відня посеред моста над Тисою, я мав і час, і нагоду подумки спитати себе, чи вони, Шенген і безвіз, усе ще в дії. Але те, що відбулося потім, після 13 безглуздих і від того дедалі нестерпніших годин, тобто вже під час паспортного контролю, все одно виявилося для мене вкрай неприємною несподіванкою. Бо я, хоч і готувався морально до складного діалогу з угорськими братами або сестрами, та все одно був заскочений ними зненацька.
Діалогу взагалі не складалось, а всі заздалегідь відібрані офіційні папери із запрошеннями, тестами та всілякою іншою формальною атрибутикою ковідних часів, які я намагався тицяти їм в обличчя, жодної цікавості в них не викликали. Янош - на бушлаті начальника зміни я прочитав його ім'я - був апріорі розлючений і недіалогоздатний.
Таких, як я, недопущених до в'їзду виявилося в тому ж автобусі з десяток осіб. Янош велів нашим водіям розвертатися й везти всіх назад в Україну. Фата морґана Відня лишалася далеко за межею досяжності, а два прекрасні доданки - Шенген і безвіз - виявлялися чимось до тієї міри сумнівним і незахищеним, що моментальне їх скасування міг собі дозволити будь-який перший-ліпший Янош. Якщо тільки трапитися йому не під той настрій...", - написав Андрухович у своєму блозі на DW.
З другої спроби перетинути кордон з Угорщиною письменнику таки вдалося.
"Чому цього разу ми таки подолали кордон? Чому це тривало не 13 годин, а якісь лише дві? Чому угорські служби цього разу не мали жодних претензій? Чому зненацька знову запрацював не лише безвіз, але й Шенген (судячи з того, що контролю на угорсько-австрійському кордоні фактично не було)?
Невже річ у тому, що першого разу день був не мій, а другого - мій? І тому першого разу мені трапився злий Янош, а другого - якийсь, наприклад, добрий Лайош? І як надалі визначатись у днях - який із них сприятливий для подорожі, а який ні? Звертатися до віщунів, ворожок? Гадати на картах таро, кавовій гущі, тваринних тельбухах?", - риторично запитує Андрухович.
Нагадаємо, що закарпатський власник агенції з працевлаштування Тарас Вакула нещодавно попередив, що угорська прикордонна поліція стала більш прискіпливо ставитися до подорожуючих.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
