Цікаву історію про відомого закарпатця, який все своє життя прожив на полонині, допомагаючи заблукалим туристам, для видання "Укрінформ" підготувала спецкор Тетяна Когутич. Янко Деревляний, а саме так його впізнають більшість туристів, господар притулку на Явірнику - це гора з полониною на території Великоберезнянського району. Саме тут пан Янко приймає туристів, які втомилися чи заблукали у горах, або тих, хто просто прийшов познайомитися із колоритним закарпатцем. - Мене без цього місця нема. Я тут із 77-го року. Спочатку оформлював базу в Дубовому гаю, потім – верхній притулок, тоді перейшов сюди. Ця хата документально – територія села Сіль, навіть має номер – 138. Така собі крайня хата у селі. Верхнім притулком займався із 92-го року, паралельно працював тут, це була як експериментальна база – робив тут скульптури величезні, - розповідає журналістам наш герой. Кличку "Деревляний" отримав через те, що працює з деревом, виготовляє свого роду дерев'яні скульптури. Іван Щур, саме так звати закарпатця, каже, що за останні роки дуже змінилися туристи: стали менш людяні. - Дивні часи пішли: туристів багато, а людей меншає. Нема людей, розумієте?!, - ділиться думками пан Янко. Є звісно у нашого героя одна мрія, якою він радо ділиться із журналістами. - Будувати – до смерті. Головна фраза мого життя – я боюся не встигнути. Усе інше – то пусте. Сьогодні у мене там у притулку зібралося мільйон сподвижників та мільйон ворогів прекрасних, які не дадуть мені свою роботу зробити, - розповідає Янко Деревляний.