По Іршавщині «регіонали» виставлять нашоукраїнця Станка, на прізвисько «Сталін»

Закарпатські регіонали напередодні довиборів до обласної ради вирішили через відкриття кримінальних справ «затянути» до своїх лав псевдодемократів. Першим має стати Петро Станко, очільник обласної організації «Нашої України».

Подейкують, що в одному з його будинків було знайдено завод з в виробництва «лівої» горілки. В обмін на недоторканість бізнесу «Сталін», як його називають на рідній Іршавщині Петро Іванович буде  балотуватися під «патронатом» Партії регіонів до обласної ради.  

Прізвисько ката народів прилипло до хлопця з Іршавщини не через зовнішність чи схожу біографію, а виключно через його жорстокість і  прагнення до влади. Ще з середини буремних 90-х Петро Станко взяв на озброєння принцип: гроші найлегше заробити  темними справами, а прикрити їх найлегше владою.

Усередині буремних 90-х ще зовсім «зелений» хлопець став грозою Іршавщини. Рекет тяглися за ним, але Станко заручився підтримкою тоді опозиціонера і адвоката з потужним медіа-ресурсом «Срібна земля» Віктора Бедя. Газета змальовувала його портрет як безстрашного Робін Гуда, правда скромно замовчуючи, що оббираючи «багатих» – власників кафе, барів, готелів, ніхто з  бідними не ділився.

Маючи освіту тільки Семенівського технікуму механічної обробки деревини у місті Нижній Новгород (Росія), який закінчив 1990 року за спеціальністю «технік-механік» з кваліфікацією «молодший спеціаліст», Станко став… референтом президента концерну, пізніше першим заступником, а відтак віце-президентом концерну. Тоді ж, у 1995 році, він вступив у політичну структуру Бедя -- Християнсько-народну спілку Закарпаття. З його допомогою, тримаючи «в кулаку» Іршавщину, у 1998-му став депутатом обласної ради.

Із 1999 року Петро Станко – уже в партії «Реформи і порядок», але не рядовим, а заступником голови обласної організації «ПРП» та головою районної «ПРП». А з 2001 року  Петро Іванович уже в органах виконавчої влади – заступником начальника управління з питань фізичної культури, спорту та туризму і курортів, потім начальником цього відділу, а відтак – головним спеціалістом у більш «хлібному» управлінні орендних відносин управління майном Закарпатської ОДА.

Державні посади вимагали освіти, тому в 2003 році Станко обзавівся дипломом бедьової МАУП, ще за три роки – київської МАУП, а через два, як ідеться у його офіційно тиражованій біографії, «закінчив Національну академію державного управління при Президентові України м. Києва за спеціальністю "Управління суспільним розвитком", отримавши кваліфікацію магістра».

З березня 2005 року – не тоді, коли пахло смаленим і доводилось мерзнути на Майдані, а вже як Віктор Ющенко став Президентом України, Станко пішов у «Нашу Україну». І одразу не простим, а  головою районного осередку. Тоді ж він побував і заступником голови облради. В одному з інтерв’ю тоді  на питання про те, що  приїздить в облраду на 600-му мерсі «скромно» відповідав: «Не думав, що журналісти звернуть на це увагу. Що можу сказати? Моя родина – в бізнесі не перший рік. Отже, в матеріальному плані, слава Богу, почуваюся нормально. Придбати добротну машину вирішив із двох причин: по-перше, на гарній машині потрібно їздити доки молодий, доки це тішить, тим паче, якщо є така можливість, по-друге, не хотів, аби хтось подумав, що Станко прийшов в облраду збагатитися. Подібні репліки від людей доводилося чути неодноразово стосовно інших посадовців краю. З цього й виніс урок…».

В 2006-му Станко вкотре пройшов в обласну раду, але згодом відмовився від мандата заради посади голови Іршавської райради. А на місцевих виборах 2010-го, як відомо, «Наша Україна» до обласної ради не здобула жодного мандату. Зате Станко, попри показову опозиційність, був упевнений – знову керуватиме Іршавською райрадою. Хоча його «соратників» туди пройшло заледве п’ять.  Мав тверду обіцянку він «ідейних опонентів» -- Партії регіонів. І як же дивувалась Іршавщина, коли за Станка дружно голосували майже всі регіонали, сильноукраїнці, представники «Відродження» і партії Литвина. От тільки голосів не вистачило.

В якості «моральної компенсації» Станку пообіцяли не чіпати «бізнес». Але оскільки свої основні «активи» – гральний бізнес він уже вивів – як жінчин, у сусідню Словаччину і розвивав там, Петро взявся за ліву горілку.

В один час Станку не вдалося застрибнути на посаду одного з провідних «УДАРівців», тому  влітку минулого року очолив обласну «Нашу  Україну» і значився усередині третього десятку партійного списку до Верховної Ради. Щоправда, особливої активності не проявляв – просто «освоював» передвиборчі бюджети.

Тепер же Петру Івановичу регіонали нагадали, «ко в хижі газда» – дали зрозуміти, що «вирахували» в котрому з численних його будинків знаходиться міні-заводик по розливу «лівої» горілки. Тому, якщо на майбутніх довиборах до обласної ради Станко вирішить експлуатувати демократично-опозиційну «лейбу», аби здобути знову шматочок ласої влади і бодай ілюзію недоторканості, він згодом працюватиме на «газдів». Та чим би не прикривався, люди знають його справжню суть.