Закарпатські регіонали напередодні довиборів до обласної ради вирішили через відкриття кримінальних справ «затянути» до своїх лав псевдодемократів. Першим має стати Петро Станко, очільник обласної організації «Нашої України».
Подейкують, що в одному з його будинків було знайдено завод з в виробництва «лівої» горілки. В обмін на недоторканість бізнесу «Сталін», як його називають на рідній Іршавщині Петро Іванович буде балотуватися під «патронатом» Партії регіонів до обласної ради.
Прізвисько ката народів прилипло до хлопця з Іршавщини не через зовнішність чи схожу біографію, а виключно через його жорстокість і прагнення до влади. Ще з середини буремних 90-х Петро Станко взяв на озброєння принцип: гроші найлегше заробити темними справами, а прикрити їх найлегше владою.
Усередині буремних 90-х ще зовсім «зелений» хлопець став грозою Іршавщини. Рекет тяглися за ним, але Станко заручився підтримкою тоді опозиціонера і адвоката з потужним медіа-ресурсом «Срібна земля» Віктора Бедя. Газета змальовувала його портрет як безстрашного Робін Гуда, правда скромно замовчуючи, що оббираючи «багатих» – власників кафе, барів, готелів, ніхто з бідними не ділився.
Маючи освіту тільки Семенівського технікуму механічної обробки деревини у місті Нижній Новгород (Росія), який закінчив 1990 року за спеціальністю «технік-механік» з кваліфікацією «молодший спеціаліст», Станко став… референтом президента концерну, пізніше першим заступником, а відтак віце-президентом концерну. Тоді ж, у 1995 році, він вступив у політичну структуру Бедя -- Християнсько-народну спілку Закарпаття. З його допомогою, тримаючи «в кулаку» Іршавщину, у 1998-му став депутатом обласної ради.
Із 1999 року Петро Станко – уже в партії «Реформи і порядок», але не рядовим, а заступником голови обласної організації «ПРП» та головою районної «ПРП». А з 2001 року Петро Іванович уже в органах виконавчої влади – заступником начальника управління з питань фізичної культури, спорту та туризму і курортів, потім начальником цього відділу, а відтак – головним спеціалістом у більш «хлібному» управлінні орендних відносин управління майном Закарпатської ОДА.
Державні посади вимагали освіти, тому в 2003 році Станко обзавівся дипломом бедьової МАУП, ще за три роки – київської МАУП, а через два, як ідеться у його офіційно тиражованій біографії, «закінчив Національну академію державного управління при Президентові України м. Києва за спеціальністю "Управління суспільним розвитком", отримавши кваліфікацію магістра».
З березня 2005 року – не тоді, коли пахло смаленим і доводилось мерзнути на Майдані, а вже як Віктор Ющенко став Президентом України, Станко пішов у «Нашу Україну». І одразу не простим, а головою районного осередку. Тоді ж він побував і заступником голови облради. В одному з інтерв’ю тоді на питання про те, що приїздить в облраду на 600-му мерсі «скромно» відповідав: «Не думав, що журналісти звернуть на це увагу. Що можу сказати? Моя родина – в бізнесі не перший рік. Отже, в матеріальному плані, слава Богу, почуваюся нормально. Придбати добротну машину вирішив із двох причин: по-перше, на гарній машині потрібно їздити доки молодий, доки це тішить, тим паче, якщо є така можливість, по-друге, не хотів, аби хтось подумав, що Станко прийшов в облраду збагатитися. Подібні репліки від людей доводилося чути неодноразово стосовно інших посадовців краю. З цього й виніс урок…».
В 2006-му Станко вкотре пройшов в обласну раду, але згодом відмовився від мандата заради посади голови Іршавської райради. А на місцевих виборах 2010-го, як відомо, «Наша Україна» до обласної ради не здобула жодного мандату. Зате Станко, попри показову опозиційність, був упевнений – знову керуватиме Іршавською райрадою. Хоча його «соратників» туди пройшло заледве п’ять. Мав тверду обіцянку він «ідейних опонентів» -- Партії регіонів. І як же дивувалась Іршавщина, коли за Станка дружно голосували майже всі регіонали, сильноукраїнці, представники «Відродження» і партії Литвина. От тільки голосів не вистачило.
В якості «моральної компенсації» Станку пообіцяли не чіпати «бізнес». Але оскільки свої основні «активи» – гральний бізнес він уже вивів – як жінчин, у сусідню Словаччину і розвивав там, Петро взявся за ліву горілку.
В один час Станку не вдалося застрибнути на посаду одного з провідних «УДАРівців», тому влітку минулого року очолив обласну «Нашу Україну» і значився усередині третього десятку партійного списку до Верховної Ради. Щоправда, особливої активності не проявляв – просто «освоював» передвиборчі бюджети.
Тепер же Петру Івановичу регіонали нагадали, «ко в хижі газда» – дали зрозуміти, що «вирахували» в котрому з численних його будинків знаходиться міні-заводик по розливу «лівої» горілки. Тому, якщо на майбутніх довиборах до обласної ради Станко вирішить експлуатувати демократично-опозиційну «лейбу», аби здобути знову шматочок ласої влади і бодай ілюзію недоторканості, він згодом працюватиме на «газдів». Та чим би не прикривався, люди знають його справжню суть.
