У кінці ХІХ - на початку ХХ століття майже ніякі, навіть заможні родини, не могли дозволити собі ванну чи туалет в будинку. Відсутність централізованої каналізації та водопроводу гуртувала людей в тодішніх лазнях. У Мукачеві їх називали – «купальні». У теплу пору року містяни приймали водні процедури просто в річці, там же і прали одяг та використовували воду з Латориці для багатьох інших потреб. Проте на початку ХХ століття (точно невідомо коли саме) єврейська громада, яка тоді мала великий авторитет серед містян, будувала, так звані - ритуальні купальні. Їх було кілька. Переважна більшість в центрі міста. Інші на околицях. На фото, що датоване 1928 роком, яке ми знайшли в книжках про старовинне Мукачево, зображені купальні під Чернечою горою (стартове фото до новини). Їх вигляд у сучасних людей викликає не надто позитивні емоції. Проте в ті часи, будь-яке місце, де була підведена вода і можна було ретельно вимитися, вважалось неабиякою розкішшю. До прикладу, центральні купальні були настільки популярними, що в них збирались не тільки помитися. Нові лазні, які побудували на березі Латориці приваблювали містян також тиром, що знаходився неподалік, а ще рестораном, який працював до останнього відвідувача. Пізніше, у 1940-х роках в місті відкрили ще й басейн. На той час він був не тільки сучасним, а й неймовірно модним та комфортним. Стрибки у воду з вишки, засмагання під жаркими сонячними променями та прохолодні напої приваблювали сюди не тільки містян, а й гостей Мукачева. До цього часу купальні потрохи почали втрачати свою актуальність. А прогрес стрімкими темпами дарував «блага цивілізації» в кожен дім. Колишні купальні перебудували до непізнаваності, тож тепер про них нагадують тільки розповіді старожилів та кілька старовинних фото.