Цю важливу справу волонтери роблять вже вдруге. В категорію соціально незахищених у нашому регіоні потрапляють переважно роми. Навчати «складних» дітей, як виживати в різних умовах будуть Олена Сахарова - інструктор з першої допомоги Червоного Хреста України, інструктор з дитячого туризму та спалеології Київського палацу дітей та юнацтва та Любов Савицька - інструктор державної медицини катастроф, інструктор з поведінки в надзвичайних ситуаціях. Для дітей та підлітків підготували чимало цікавої та корисної інформації та відпрацювання знань на практиці. — Я люблю працювати з такими дітьми. Вони ті, від кого суспільство відмовилось. Але вони також заслуговують на знання. Ми будемо вчити їх виживати в різних умовах. Наприклад, надання першої невідкладної допомоги. Ми показуємо, як накладати джгути, шини. Як взагалі поводитись, коли хтось з оточуючих травмувався. Як реагувати, якщо трапилась пожежа чи повінь. Для Закарпаття теми погодних катаклізмів доречні, — каже Любов Савицька. Волонтери вже приїздили з подібною місією на Закарпаття і зараз ми додали заняття зі спелеології. — Хтось можливо запитає — навіщо дітям з ромських сімей знати, як лазити по скелям? Але спелеологія це і в’язання вузлів, і орієнтування на місцевості. Наприклад, такі знання можуть знадобитись коли потрібно переправити когось через річку, або якщо хтось впав у відкритий люк, або якщо пожежа і потрібно з верхніх поверхів спуститись вниз по мотузці. Мушу відмітити, що дітям це дуже цікаво. Зазвичай участь у навчанні беруть тільки підлітки, але від дітей ми не можемо нікуди заховатись. Їм теж цікаво. І одного разу навіть був такий випадок, дівчинка маленька дуже хотіла навчитись пересуватись канатною дорогою, але прийшла на заняття в сукенці. Я їй пояснила, що лазити по канатам в сукні не можна і тоді вона пішла в якусь костюмерну кімнату де зберігались костюми. Знайшла шаровари з театральних виступів. Вони були на неї величезні, але дівчинка прийшла в них і каже «зараз я в штанах, можна займатись?». Ці діти демонструють неймовірне бажання навчатись та креативний підхід. Якось була теж дівчинка, яка не вміла рахувати у 10 років. Так вона вчилась вимірювати тиск, а результат просто замальовувала на папері. В реальному житті така винахідливість справді допомагає. Ці діти можуть знайти вихід з будь-якої ситуації, а знання і навики які ми їм даємо, вони точно зуміють використати, — додає Олена Сахарова. Волонтери планують відвідати школи в Мукачеві, Ужгороді та Берегові. На питання - «як знаходите спільну мову з проблемними дітьми», відповідь - головне їх зацікавити. Волонтери розповіли, що інколи доводиться користуватись послугами перекладачів, адже багато ромських дітей не розуміють українську мову, але навіть це не заважає робити велику справу з соціалізації таких дітей. В майбутньому волонтери планують розширювати проект, долучати ще більше спеціалістів, займатись з учнями максимальну кількість часу та допомагати їм відчувати себе своїм серед своїх.