Український письменник та журналіст написав наступне:"Метал, кажуть фізики, має опір, має втому і межу терпіння. Як і люди. Десятки років мукачівці жили під дулом танка, націленого в серце міста. І терпець такому сусідству нарешті увірвався. Він сходить із п’єдесталу у брухт. Як і сотня інших смертоносних із літерою Z на другому кінці країни… Іржа роз’їдає залізо, але не очі і вуха, і не здоровий глузд народу. Можна звикнути до пам’ятників, не можна звикнути до вбивчої пам’яті, яка знову оживає і стріляє в тебе знову. Вже руками онуків тих же танкістів, що залишили по собі цього залізного клона. Тому похмурий свідок колишньої їхньої перемоги сам себе переміг. І йде сьогодні за відомим маршрутом їхнього водного, повітряного і наземного військового транспорту… Віднині тут просто зеленітимуть і шумітимуть мирні кедри", - йдеться у тексті.Танк встановили 1969 року із запасу 128-ої бригади. Відношення до Другої світової війни не мав. Оригінал танку, який першим заїхав у Мукачево у 1944 році був підбитий та покинутий при форсуванні Латориці. Рішення про демонтаж пам’яток історії та монументального мистецтва місцевого значення погоджено виконавчим комітетом Мукачівської міської ради.