Невдовзі буде його репортаж про Берегово. Певен – репортаж буде по можливості об'єктивним (інакше я б не став допомагати). А коментарі російської публіки в 101 раз доводять, що відсутність реального кордону з нашим північним сусідом – державний злочин», – написав у соцмережі берегівський журналіст Олег Супруненко. Отже, погляд російського мандрівника Олександра Бєлєнького на берегівський циганський табір. Подивіться й ви – це насправді поруч із центром міста... «Чим ближче до табору, тим більше схоже на Зону відчуження. Люди немов тікають звідси. Деякі будинки стоять покинутими. Про асфальтові дороги тут, здається, ще не чули», – розповідає російський блогер. Завітав він й до циганської школи. Цікаво, що більшість жителів табору – етнічні угорці, деякі з угорськими паспортами, для них біля табору відкрили спеціальну школу. З одного боку це українська загальноосвітня школа, з іншого, тут вивчають угорську та ромську мови. «Коли я заглянув в школу, уроків не було, через грип оголосили карантин. Але директор, привітна жінка на ім'я Агнес все показала. Школа, звичайно, специфічна. Навіть вісім класів закінчує в кращому випадку третина з тих, хто колись прийшов у перший. Причини бувають різні, але найчастіше небажання самих учнів або позиція їхніх батьків», – пише Олександр. Однак одразу за школою починається Сьомий район, так в Берегово називають місце компактного проживання циган. Білий паркан відокремлює табір від іншого міста. Він ніби розділяє два часи, дві цивілізації, два світи. Пройти далі можна лише у гумових чоботях. Як зауважує блогер, на відміну від веселих циган Болгарії, їхні україно-угорські родичі дружелюбністю не відрізнялися. Лише побачивши чужинців, вони одразу відверталися, не даючи себе знімкувати. Жінки верещали, чоловіки кричали, деякі хапалися за мобільники і починали кудись дзвонити. Мандрівнику та його друям вже через сто метрів дуже наполегливо вказали на вихід... Довелося йти місцевого барона. Він дав дозвіл і навіть дав свого племінника в помічники, як охоронця. «Але насправді гуляти по купах сміття не дуже приємно. Але зате цікаво. Так що не скаржуся. Будинки зібрані з того, що знайшлося на смітнику. Цілих стекол немає, утеплили, як змогли. А взимку тут буває сніг і мінус десять. Тоді жижа хоча б замерзає, і по вулицях можна ходити», – йдеться у розповіді. Московський блогер зазначає, що «те, що цигани ніде не працюють, це міф». У Берегово вони, як правило, підмітають вулиці або вивозять сміття. «У таборі є магазин. На перший погляд він видається зовсім порожнім. А потім розумієш: магазин влаштований з іншого, міський боку. Цигани можуть купувати товари з боку свого, особливого прилавка, не підходячи впритул. Так, про всяк випадок...» «Чи потрібно їх жаліти, що так живуть? – розмірковує мандрівник. – Думаю, вони навіть по-своєму щасливі. Бути циганом – справжня свобода. У тому ж, до речі, сенсі, в якому сприймають її більшість співгромадян... Цигани перестали подорожувати. Кибитки поміняли на будинку, але осілими так і не стали. Індія в Європі». Mukachevo.net