У зйомках скетч-шоу «Но, позерай!» задіяне все Закарпаття

У липні завершуються зйомки вже 2-го сезону серіалу. Далі в планах випуск диску і підкорення регіональних каналів по Україні. Про це і дещо інше Мукачево.net дізналися від співзасновника проекту Олександра Мерявчика. – То з чого все почалося? – З проекту «Та ну-на шоу» (це була робоча назва), в травні 2010 року. Ми з Борисом Шатровим і, тоді ще починаючим режисером Вовою Ладижцем зібралися, щоб спробувати зняти щось з заготовленого гумористичного матеріалу. Пам’ятаю, наша позичена камера знімала на диски. – Зйомки сподобалися? – Процес, насправді захопив. Та й результат вийшов кращим, ніж ми очікували. Тож ми заходилися обдумувати систему цьому процесу. Десь у серпні почали знімати серйозно. Борис Шатров відповідав за сценарії. Я займався адміністративними функціями. Володя Ладижець знімав і монтував. Так ми відзняли 10 серій. Транслювали їх на «1-кабельному». – Зворотній зв'язок відчули? – Так. Відразу люди почали говорити про скетч-шоу. Героїв почали впізнавати і любити. Навіть, зустрічаючи на вулицях, називали нас за іменами персонажів. Боря Шатров працював тоді у таксі, і робота в нього взагалі пішла. Дзвонили на службу і просили «того, з «Но, позерай!». Наші найвідданіші фанати – діти 13-16 років з дворів у районі Проспекту Свободи. Справа в тому, що коли ми знімаємо історії про кримінальних авторитетів, то зйомки відбуваються у тамтешніх дворах. Тож вони завжди сходяться натовпом і допомагають – тримають мікрофон, освітлення. Ще, в нас є людина, що нас підтримує – Микола Ковальчук. Він своєю доброю волею допомагає нам закривати витратні статті. Що дуже радує: куди б ми не прийшли, скажімо, в аптеку, чи магазин, варто просто попросити, і нам без проблем дозволяють знімати. Тож, завершивши зйомки 1 сезону, почали думати: «А що далі?». – Далі ви приступили до зйомок сезону другого. Скажи, щось змінилось? – Наших героїв встигли полюбити. Глядачі до них звикли, їхні фрази пішли в маси. Тому образи ми вирішили не змінювати. Натомість, постарались покращити технічний рівень виконання програм і оформлення. Також, почали дзвонити люди, які вже були знайомі з проектом. Вони почали пропонувати свою допомогу. Після появи 1-го сезону шоу в Інтернеті, підключились райони. Почали просити зняти щось про них. Навіть присилали власні теми та жарти. Деякі історії ми і справді відзняли. – А ще чиї історії потрапляють до ефіру? – У нас шестеро постійних авторів, у кожного з яких є свої помічники. Взагалі, до процесу задіяна майже вся Закарпатська ліга КВН. Майже всі найвідоміші КВН-щики залучені у процесах написання сценаріїв чи допомагають в якості акторів. Багато відомих облич можна побачити в наших сюжетах. Не рідко трапляється так, що матеріал, який продукує Закарпатська ліга, ми збираємо і трансформуємо під телевізійний варіант. Інакше жарти б помирали, бо сказане на сцені одного разу, більше, по суті, не використається. Тож ми зводимо у діалоги сюжети і робимо їх телевізійними. – Чи траплялося, щоб команди були проти використання їхнього матеріалу? – Жодного разу, хоча ми були до цього готові. Але коли кілька КВНщиків знялися в шоу, або просто побули в творчому процесі, їх це захопило. Наш проект є окремим від КВНівського руху Закарпаття, і конкуренції йому нема. Мабуть, тому всі з радістю нам допомагають. – В липні завершується зйомки другого сезону. Що робитимете далі? – На серпень команда бере канікули, щоб підвести підсумки, намалювати якісь подальші плани. Скоро вийде у світ наш офіційний диск з обома сезонами. Також будемо проводити переговори з регіональними каналами. Інтерес до нашого проекту є, хоча продовжуємо шукати людей, які допомогли б.