Завжди дивувало те, як віддано сидить біля нього маленький пес (здається породи Пікінес). Подеколи пес підспівував хазяїну під гармонь, яку той з рук ніколи не відпускає. Але нещодавно в житті Олександра сталася біда – пес пропав, а з постійної локації хтось прогнав, про це детальніше в інтерв’ю, яке я записав на диктофон біля реформатської церкви в Мукачеві, де місцева легенда, сидів з милицями, з новою собакою, і з дружиною, яку я раніше ніколи не бачив. - Раніше ви сиділи біля стін бібліотеки, а зараз перемістились… - Везде гонять і вбивають мене люди. Було 24го числа, прошлий мєсяц. Було таке… я сідел, грав, 3 часа дня. До мене підійшли і бац, бац, бац побили, ні за што. Гроші всі забрали. Я заметил одного русского і двоє циганей. Мужики здоровые, больше чем ты и старше по тебя. І шо я мог, сидя… не знаю. Побили мене ногами, чтоб я больше не появлялся і зламали мені ногу, я не маю грошей на знімок. - У вас був раніше якийсь другий пес, такий маленький… - Украли - А де його украли? - У електричке Ужгород – Мукачево - Тобто ви їздете в електричках? - Я їхав…хотів курить…то було в Страбичові. Проводница сказала «Устань. 10 минут буде стояти електричка». Тільки я устав, зразу електричка закрилася і поїхала… - І електричка уїхала з псом - Вона уїхала, а де я шо найду в Ужгороде или где…я пошел на перевал був. Все там перевернув…пропав, которая співала, була на телебаченні - На якому каналі? - На Інтері. - Ого! А як звали собаку? - Пуді. Вона всегда співала, каждому. - Навірно вона вас любила, бо завжди була поруч - 11 лет ей было, я всьо время кормив, но сам знаэш… - А цього нового пса де взяли? - Этот. Мой, вырос немного, у меня пятеро дома еще таких. Я сильно люблю собак, я тебе правду кажу! - А де ви живете? - Я живу село Серне - А як вас звати? - Саша мене звать, по мадярски Шоні. Это моя жена (показує на жінку, що стоїть поруч з маленьким псом у пазусі) - Дружина вміє грати на якомусь інструменті? - Нет, не вміє - А хто вас навчив на гармонії грати? - У мене є старший брат, він живе у Сумской области і жінка його. Ну як казать тебе. Мне було 7 лет, он меня научил…но раньше мне не надо было играть, при Брежневе. И при Кучме даже не надо было. - Була якась робота? - Я був пастухом, скотником, дояром работал…в Харьковской области. Везде работал! Родом я звідси, но виріс там. И в армию там пошел. - А потім стало так, що роботи не було де і ви опинились на вулиці? - Вот єто я..как тебе сказать…5 лет как я взял гармошку в руки. Раньше було так, шо ти підійшов до мене, другой підійшов до мене я брав гармошку пограв і досвіданья. Но то було не долго. Первий раз як я узяв..я тобі правду кажу, вот перед церквою…то було в Полтаве. Я узяв грамошку і став на сторону де мало людей, не там де ходять на базар. Я почав грати. А девочка одна мені каже: «Повернися, шо ти стесняєшся? Повернися, грай»! Мне стидно було. І от так я ходив цілу ніч. Так я взяв гармонь. Я тебе одне кажу, хай мене Бог накаже, де такі є скоти, шоб гармошку запрещать? - А хто забороняє? - Міліція запрещає, піднімають мене!А еще тобі скажу одну правду, 4 роки назад мене заводили у центральну міліцію. Каждий день. Потом кажуть, якщо будеш платить 500 гривень, де хочеш там і грай. Я їм так сказал (показує фігу) - Ну правильно, ви ж не много заробляєте за день… - Та я радий, шо зароблю собі просто на те, шоб поїсти. Но я не попрошайка, аби просити – дай, подай! Много мафіозників ходять і бють простих людей, от тих хто просить. Дивляться коли у них шось є, забирають, збивають, убивають. Я тобі правду кажу! - Ви вмієте будь шо грати? Можете на замовлення шось? - Могу, знаєш «Славянку» - А шось із Українського? Можливо гімн? - Нє, это не могу, а знаю одну только песню українську (грає «ти ж мене підманула») - Скільки вам років? - З 60го. 7 Июня родився. - Ви кожного дня бачите багато народу, є такі людини з якими ви вітаєтесь, вони вас впізнають? - Да є. І шо ти хочеш спросить?Спроси, я тебе все розкажу. - А ви думали про те, щоб піти на роботу? - Ну как я пойду, я не могу заробить, шоб на рентген - А тут є християнський центр, здається там можна безкоштовно зробити знімок - Ти правду кажеш? - Ну я так думаю (як зясувалось думав я не правильно, адже сам заплатив за знімок 60 грн) - 24 числа мне ноги поодбивали, и не заживает, ночами не сплю. Две недели не могу сойти с постели. Супруга помогає. Я визвав скору помощь, мене повезли і на вокзал викинули… Олексій Уманський, для Мукачево.net